Job 3
1 Après cela Job ouvrit la bouche
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 et il maudit son premier jour, disant:
І Йов заговорив та й сказав:
3 Périsse le jour où je suis né et cette nuit où ils dirent: Un homme est conçu.
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 Que cette nuit reste obscure; que d'en haut jamais le Seigneur ne la rappelle; que jamais lueur ne vienne l'éclairer.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Que les ténèbres et les ombres de la mort s'en emparent: qu'un sombre tourbillon l'enveloppe; maudits soient ce jour
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 Et cette nuit; que l'obscurité la prenne; qu'elle ne compte pas dans les temps de l'année, et que dans les mois elle ne soit pas comprise.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Mais qu'elle ne soit que douleur; qu'on n'y voie jamais joie ni fête.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Qu'elle soit maudite de Celui qui fait de ce jour un jour maudit et qui peut maîtriser le grand monstre marin.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Que les étoiles de cette nuit soient éclipsées; qu'elle ne cesse point; que la lumière ne lui revienne jamais; qu'elle ne voie plus lever l'astre qui annonce l'aurore.
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 Car cette nuit n'a point clos des portes du ventre de ma mère: elle n'a point détourné de mes yeux la douleur.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 Pourquoi ne suis-je pas mort dans les entrailles qui m'ont enfanté? Pourquoi ne suis-je pas mort, aussitôt que j'en suis sorti?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Pourquoi des genoux m'ont-ils recueilli? Pourquoi ai-je sucé des mamelles?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 Car, couché, je serais maintenant tranquille; endormi, je me reposerais,
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 Avec les rois arbitres de la terre, qui s'enorgueillissaient de leurs épées;
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 Ou avec les grands qui possédaient beaucoup d'or et comblaient d'argent leurs demeures;
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 Ou comme un fœtus avorté; ou comme les enfants nouveau-nés qui n'ont point vu la lumière.
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 Dans ce lieu-là les impies ont consumé le feu de leur fureur; et ceux dont le corps a été brisé de fatigue ont trouvé le repos.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 Et, avec eux, la foule qui n'a jamais entendu la voix du collecteur.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Et le petit et le grand; et le serviteur qui a redouté son maître.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 Pourquoi le jour a-t-il été donné à ceux qui sont dans l'amertume; et la vie, aux âmes pleines de douleurs?
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 Ceux-là désirent la mort et ne l'obtiennent pas, semblables à l'homme qui creuse en vain cherchant un trésor,
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 Et que la joie transporte s'il vient à le trouver.
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 La mort est le repos de l'homme, car Dieu l'a éprouvé à son gré.
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 Les gémissements me sont venus avant ma nourriture, et je pleure saisi de crainte.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 Car ce que j'avais redouté m'a atteint; ce que j'avais pressenti s'est réalisé.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 Je n'ai point vécu en paix; je n'ai eu ni calme ni repos, et la colère m'est venue.
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
