Job 27
1 Et Job, ajoutant à ce préambule, dit:
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 Vive le Seigneur qui m'a ainsi jugé, le Tout-Puissant qui a rempli mon âme d'amertume!
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 Aussi longtemps que je conserverai le souffle, que l'esprit divin résidera en moi,
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 Mes lèvres ne laisseront échapper aucune parole déréglée; mon âme ne concevra aucune pensée inique.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Dieu me garde jusqu'à la mort de vous croire justes; je ne cesserai pas de protester de mon innocence.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 Je ne me suis jamais écarté de l'amour de la justice; ma conscience ne me dit pas que j'aie rien fait de mal.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 Puissent donc ceux qui me haïssent être renversés comme des impies! puissent ceux qui s'élèvent contre moi périr comme des pervers!
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Car quelle peut être l'espérance de l'impie dans ses entreprises? S'est- il appuyé sur le Seigneur pour réussir?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Dieu exaucerait-il sa prière? Et aux jours de l'adversité
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Oserait-il s'adresser librement au Seigneur? S'il l'invoquait, serait-il écouté?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Mais je vais vous apprendre ce que tient en sa main le Seigneur, ce que le Tout-Puissant a auprès de lui; je ne dirai rien que de véritable.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Et ne le savez-vous pas, vous qui prononcez vainement des choses vaines?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 Voici le sort que le Seigneur réserve aux impies; voici la part que le Tout-Puissant fera aux grands de la terre.
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 Si les fils de l'impie sont nombreux, ils périront par l'épée; s'ils arrivent à l'âge d'homme, ils seront des mendiants.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Ceux des siens qui lui survivront auront comme lui une mort funeste; nul pour sa veuve n'aura de commisération.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 S'il a amassé de l'argent comme des monceaux de terre, et de l'or comme des tas d'argile,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 Les justes se les approprieront; les hommes sincères vivront de ses richesses.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 Car sa famille aura disparu comme des vermisseaux, comme des toiles d'araignées.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 Il s'est couché riche et il touchait à sa fin; il a ouvert les yeux et déjà il n'est plus.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Les douleurs ont accouru sur lui comme un torrent; la nuit il a été surpris par un tourbillon.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 Le vent brûlant le saisira et l'enlèvera de sa maison comme la paille qu'à séparée le vanneur.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 Et il l'accablera sans lui faire grâce, quelque effort qu'il fasse pour échapper à ses atteintes.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Et il frappera à coups redoublés; et, en sifflant il le chassera de la ville qu'il habitait.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
