Job 12
1 Et Job reprenant dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Après tout vous êtes des hommes; est-ce qu'avec vous la sagesse périra?
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 Et moi, j'ai comme vous un cœur.
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 Oui, un homme juste et irréprochable a été livré à la raillerie.
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 Au temps marqué, il devait périr par des mains étrangères; des gens iniques étaient prêts à mettre sa maison au pillage;
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 toutefois que personne ne croie pouvoir faire du mal, puis être rétribué comme l'innocent. Tous ceux qui irritent le Seigneur ne sont pas soudain recherchés.
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 Interroge les bêtes des champs et elles te parleront; questionne les oiseaux du ciel et ils t'instruiront.
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 Raconte tout à la terre, sans rien omettre, et elle te répondra; les poissons de la mer te mettront pareillement sur la voie.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Qui donc ne reconnaît en tous les êtres que la main du Seigneur les a créés?
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 N'a-t-il pas en sa main la vie de tout ce qui existe et le souffle de tout homme?
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 L'oreille discerne les paroles; le gosier goûte les aliments.
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 La sagesse est le fruit de bien du temps; la science est le fruit de bien des existences.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 Toute force, toute sagesse viennent de Dieu; lui seul a l'intelligence et la volonté.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 S'il a démoli, qui rebâtira? S'il a enfermé les hommes qui ouvrira?
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 S'il retient les eaux, la terre se dessèche; s'il les lance toutes à la fois, il la bouleverse et la perd.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 Toute force, toute puissance viennent de Dieu; lui seul a l'intelligence et le savoir.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 C'est lui qui conduit en captivité les conseillers des peuples; et il trouble l'esprit des juges de la terre.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 Il place les rois sur leurs trônes; il serre la ceinture de leurs reins.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 Il fait d'un prêtre un captif; il renverse les grands des empires.
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 Il modifie à propos le langage des fidèles; il connaît la pensée des anciens.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 Il répand la honte sur les chefs; il guérit les humbles.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 Il dévoile l'abîme des ténèbres; il amène à la lumière l'ombre de la mort.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 Il égare les nations; il les détruit; il abat les peuples ou il les dirige.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 Il change le cœur des chefs des peuples; il les fait errer en des chemins qu'ils ne connaissaient pas,
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 Où ils marchent à tâtons dans l'obscurité; où il n'y a pas de lumière; où ils sont incertains comme un homme ivre.
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
