Psaumes 49
1 Au chef des chantres. Par les fils de Coré. Psaume. Ecoutez ceci, vous toutes, ô nations, soyez attentifs, vous tous, habitants du globe,
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 les hommes d’humble condition comme les grands personnages, ensemble les riches et les pauvres!
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Ma bouche prêche la sagesse, et la raison inspire les pensées de mon cœur.
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 Je prête l’oreille aux sentences poétiques, et prélude avec la harpe aux piquants aphorismes.
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 Pourquoi m’exposerais-je à avoir peur aux jours de l’adversité? à me voir enveloppé par le péché qui s’attacherait à mes talons?
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 De ceux qui se fient à leurs biens, et se glorifient de l’abondance de leurs richesses,
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 pas un ne saurait racheter son frère, ni donner à Dieu le coût de sa rançon.
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 Le rachat de leur âme est à trop haut prix, il faut y renoncer à jamais.
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 Pensent-ils donc vivre toujours, ne pas voir la tombe?
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 Ils remarquent pourtant que les sages meurent, tout comme périssent le fou et le sot, en laissant leurs biens à d’autres.
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 Ils s’imaginent que leurs maisons vont durer éternellement, leurs demeures de génération en génération, qu’ils attacheront leurs noms à leurs domaines.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 Or les hommes ne se perpétuent pas dans leur splendeur; semblables aux animaux, ils ont une fin.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Cette attitude chez eux est pure folie: qu’ils puissent, de leur bouche, se déclarer satisfaits de l’avenir. (Sélah)
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 Comme un troupeau ils s’avancent vers le Cheol; le matin venu, les hommes droits auront raison d’eux; le Cheol consume jusqu’à leur forme, ne leur servant pas longtemps de demeure. (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
15 Toutefois Dieu délivrera mon âme du Cheol, quand il lui plaira de me retirer. (Sélah) (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 Ne sois pas alarmé si quelqu’un s’enrichit, et voit s’accroître le luxe de sa maison!
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 Car, quand il mourra, il n’emportera rien; son luxe ne le suivra point dans la tombe.
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 Il a beau se dire heureux durant sa vie, s’attirer des hommages par son bien-être:
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 il ira rejoindre la génération de ses pères, qui plus jamais ne verront la lumière.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 L’Homme, au sein du luxe, s’il manque de raison, est pareil aux animaux: sa fin est certaine.
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
