Psaumes 44
1 Au chef des chantres. Par les fils de Coré. Maskîl. O Dieu! De nos oreilles nous l’avons entendue, nos pères nous l’ont racontée, l’œuvre que tu as accomplie de leurs jours, aux temps antiques.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Toi, de ta main, tu as dépossédé des nations, et tu les as implantés, eux; tu as ruiné des peuplades, et eux, tu les as multipliés.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 Certes, ce n’est pas leur épée qui les a faits maîtres du pays, ni leur bras qui leur a donné la victoire: c’est ta droite, ton bras, la lumière de ta face; car tu les avais pris en affection.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 C’Est toi qui es mon roi, ô Dieu! Décrète les triomphes de Jacob.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Grâce à toi nous enfonçons nos ennemis, avec l’aide de ton nom, nous écrasons nos agresseurs.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 Car je ne mets pas ma confiance en mon arc; ce n’est pas mon épée qui m’assure la victoire;
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 mais c’est toi qui nous fait triompher de nos ennemis, qui couvres de confusion ceux qui nous haïssent.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 En Dieu nous nous glorifions sans cesse, et à jamais nous célébrons ton nom. (Sélah)
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 Pourtant tu nous as rejetés et humiliés, et tu n’accompagnes plus nos armées.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Tu nous fais reculer devant l’ennemi: ceux qui nous haïssent pillent à leur aise.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Tu nous livres comme des troupeaux dont on se nourrit, et nous éparpilles parmi les nations.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Tu vends ton peuple à vil prix; tu n’estimes pas bien haut sa valeur.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Tu fais de nous un objet d’opprobre pour nos voisins, la risée et la moquerie de notre entourage.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Tu nous rends la fable des nations; nous excitons des hochements de tête parmi les peuples.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 Tout le temps, mon déshonneur est là, sous mes yeux, et mon visage se couvre de honte
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 à la voix de l’insulteur et du détracteur, à la vue de l’ennemi, avide de vengeance.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 Tout cela nous est advenu, sans que nous t’ayons oublié, sans que nous ayons trahi ton alliance.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Notre cœur n’a pas rétrogradé, ni nos pas n’ont dévié de ton chemin,
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 pour que tu dusses nous reléguer dans la région des monstres et nous recouvrir des ombres de la mort.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 Si nous avions oublié le nom de notre Dieu, étendu les mains vers un dieu étranger,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 est-ce que Dieu ne l’aurait pas constaté, puisqu’il connaît les secrets du cœur?
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Mais pour toi nous subissons chaque jour la mort; on nous considère comme des brebis destinées à la boucherie.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Réveille-toi donc! Pourquoi demeures-tu endormi, Seigneur? Sors de ton sommeil, ne nous délaisse pas à jamais.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Pourquoi dérobes-tu ta face, oublies-tu notre misère et notre oppression?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 Car notre âme est abaissée jusque dans la poussière, notre corps est couché de son long sur le sol.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Lève-toi pour nous venir en aide, délivre-nous par un effet de ta bonté!
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
