Psaumes 44
1 Au chef des chantres. Par les fils de Coré. Maskîl. O Dieu! De nos oreilles nous l’avons entendue, nos pères nous l’ont racontée, l’œuvre que tu as accomplie de leurs jours, aux temps antiques.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Toi, de ta main, tu as dépossédé des nations, et tu les as implantés, eux; tu as ruiné des peuplades, et eux, tu les as multipliés.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Certes, ce n’est pas leur épée qui les a faits maîtres du pays, ni leur bras qui leur a donné la victoire: c’est ta droite, ton bras, la lumière de ta face; car tu les avais pris en affection.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 C’Est toi qui es mon roi, ô Dieu! Décrète les triomphes de Jacob.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Grâce à toi nous enfonçons nos ennemis, avec l’aide de ton nom, nous écrasons nos agresseurs.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Car je ne mets pas ma confiance en mon arc; ce n’est pas mon épée qui m’assure la victoire;
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 mais c’est toi qui nous fait triompher de nos ennemis, qui couvres de confusion ceux qui nous haïssent.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 En Dieu nous nous glorifions sans cesse, et à jamais nous célébrons ton nom. (Sélah)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Pourtant tu nous as rejetés et humiliés, et tu n’accompagnes plus nos armées.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Tu nous fais reculer devant l’ennemi: ceux qui nous haïssent pillent à leur aise.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Tu nous livres comme des troupeaux dont on se nourrit, et nous éparpilles parmi les nations.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Tu vends ton peuple à vil prix; tu n’estimes pas bien haut sa valeur.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Tu fais de nous un objet d’opprobre pour nos voisins, la risée et la moquerie de notre entourage.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Tu nous rends la fable des nations; nous excitons des hochements de tête parmi les peuples.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Tout le temps, mon déshonneur est là, sous mes yeux, et mon visage se couvre de honte
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 à la voix de l’insulteur et du détracteur, à la vue de l’ennemi, avide de vengeance.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Tout cela nous est advenu, sans que nous t’ayons oublié, sans que nous ayons trahi ton alliance.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Notre cœur n’a pas rétrogradé, ni nos pas n’ont dévié de ton chemin,
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 pour que tu dusses nous reléguer dans la région des monstres et nous recouvrir des ombres de la mort.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Si nous avions oublié le nom de notre Dieu, étendu les mains vers un dieu étranger,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 est-ce que Dieu ne l’aurait pas constaté, puisqu’il connaît les secrets du cœur?
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Mais pour toi nous subissons chaque jour la mort; on nous considère comme des brebis destinées à la boucherie.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Réveille-toi donc! Pourquoi demeures-tu endormi, Seigneur? Sors de ton sommeil, ne nous délaisse pas à jamais.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Pourquoi dérobes-tu ta face, oublies-tu notre misère et notre oppression?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Car notre âme est abaissée jusque dans la poussière, notre corps est couché de son long sur le sol.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Lève-toi pour nous venir en aide, délivre-nous par un effet de ta bonté!
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
