Psaumes 18
1 Au chef des chantres. Par le serviteur de l’Eternel, David, qui prononça en l’honneur du Seigneur les paroles de ce cantique, lorsque l’Eternel l’eut délivré de la main de tous ses ennemis et de la main de Saül. Il dit: Je t’aime, ô Eternel, qui es ma force!
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Seigneur, tu es mon rocher et ma forteresse, un libérateur pour moi; mon Dieu tutélaire en qui je m’abrite, mon bouclier, mon puissant sauveur, mon rempart!
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 Gloire, m’écrié-je, à l’Eternel, et je suis délivré de mes ennemis!
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Déjà m’enveloppaient les liens de la mort, les torrents de la perdition me faisaient frémir;
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 Dans ma détresse, j’invoque le Seigneur, je fais appel à mon Dieu; de son sanctuaire il entend ma voix, mon cri est monté à ses oreilles.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Soudain la terre oscille et tremble, les fondements des montagnes sont ébranlés, secoués par la colère de Dieu.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Des vapeurs s’exhalent, signe de son courroux; de sa bouche sort un feu dévorant, jaillissent de brûlantes étincelles.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Il incline les cieux et descend; sous ses pieds une brume épaisse.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 Porté sur les chérubins, il vole, il plane sur les ailes du vent.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Des ténèbres il se fait une mystérieuse retraite, il s’enveloppe, comme d’un pavillon, des eaux obscures, d’opaques nuages.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 De l’éclat qui l’entoure s’élancent ses nuées, la grêle et des flammes ardentes.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 Il tonne dans les cieux, l’Eternel, le Dieu suprême fait entendre sa voix, la grêle et les flammes ardentes.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 Il décoche ses flèches et il les disperse, il lance des éclairs et les frappe de stupeur.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 Le lit des fleuves s’est découvert, les fondements de la terre ont été mis à nu, à ta voix impérieuse, ô Eternel, au souffle du vent de ta colère.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Il étend d’en haut sa main, me saisit, me retire du sein des grandes eaux;
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 il me délivre de mon puissant ennemi, de mes adversaires trop forts pour moi.
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 Ils étaient à l’affût de mes malheurs, mais l’Eternel a été mon appui.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 Il m’a mis au large, m’a sauvé parce qu’il m’aime.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Le Seigneur me traite selon ma droiture, il récompense la pureté de mes mains.
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 C’Est que je suis fidèle aux voies du Seigneur, jamais je n’ai trahi mon Dieu.
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 Toutes ses lois me sont présentes, ses statuts, je ne m’en écarte point.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 Attaché à lui sans réserve, je me suis tenu en garde contre mes fautes.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 Oui, le Seigneur m’a rémunéré selon ma droiture, selon la pureté de mes mains, dont ses yeux sont témoins.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 Tu te montres aimant pour qui t’aime, loyal envers l’homme loyal,
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 sincère avec les cœurs purs, mais artificieux avec les pervers!
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 Oui, tu viens en aide à un peuple humilié, et tu abaisses les yeux hautains.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 Oui, tu fais briller ma lumière! L’Eternel, mon Dieu, illumine mes ténèbres.
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 Soutenu par lui, j’attaque un bataillon; grâce à mon Dieu, j’escalade un rempart.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Dieu puissant! parfaite est sa voie; la parole du Seigneur est infaillible, il est le bouclier de quiconque espère en lui.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 Qui est Dieu, hormis l’Eternel? Qui un rocher tutélaire, si ce n’est notre Dieu?
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Ce Dieu me ceint de force, et me fait suivre une voie parfaite.
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 Il rend mes pieds agiles comme ceux des biches, et m’installe sur mes hauteurs.
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 Il instruit mes mains aux combats, mes bras à manier l’arc d’airain.
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Tu me prêtes le bouclier de ton secours, ta droite est mon appui, ta bienveillance fait ma supériorité.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Tu donnes de l’aisance à mes pas, et empêches mes talons de chanceler.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Je poursuis mes ennemis, je les atteins; point de relâche que je ne les aie détruits.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 Je les abats, ils ne pourront plus se relever, ils gisent désormais à mes pieds.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 C’Est toi qui m’as armé de vaillance pour la guerre, qui fais plier sous moi mes agresseurs;
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 mes ennemis, tu les fais fuir devant moi, et mes adversaires, j’en fais justice.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 Ils s’adressent, à bout de ressources, à l’Eternel…: point de réponse!
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 Je les écrase comme la poussière qu’emporte le vent, comme la fange des rues, je les pulvérise.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Tu me fais triompher des factions du peuple, tu me places à la tête des nations; des peuplades inconnues deviennent mes tributaires.
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 Au seul bruit de mon nom, ils se soumettent à moi, les fils d’un sol étranger me rendent hommage.
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 Les fils de l’étranger perdent courage, ils tremblent au fond de leurs retraites.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Vivant est le Seigneur, et béni mon rocher! Glorifié le Dieu qui me protège!
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 O Dieu, c’est toi qui me procures vengeance, qui fais tomber des peuples à mes pieds;
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 qui m’arraches à mes ennemis, me fais triompher de mes agresseurs, et échapper aux hommes de violence.
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Je te rends donc grâce, Seigneur, à la face des peuples, et je chante ta gloire,
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 ô toi qui assures de grandes victoires à ton roi, qui combles de bienfaits ton oint David et sa postérité à jamais!
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
