Psaumes 108
1 Cantique. Psaume de David. Mon cœur reste ferme, ô Dieu! Je puis chanter, célébrer tes louanges; c’est là mon honneur.
Пісня. Псалом Давидів. Моє серце зміцни́лося, Боже, — я буду співати та сла́вити ра́зом з своєю хвало́ю!
2 Réveillez-vous, ô luth et harpe! Je veux réveiller l’aurore.
Збудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду будити досві́тню зорю́!
3 Je te louerai parmi les nations, ô Seigneur, je te chanterai parmi les peuples.
Я буду Тебе вихваля́ти, о Господи, серед наро́дів, і буду співати Тобі між племе́нами,
4 Car ta grâce s’élève par-dessus les cieux, et ta bonté atteint jusqu’au firmament.
бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя — аж до хмар!
5 Montre ta grandeur, ô Dieu, qui dépasse les cieux; que ta gloire brille sur toute la terre!
Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над усією землею!
6 Afin que tes bien-aimés échappent au danger, secours-nous avec ta droite, et exauce-moi!
Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю прави́цею допоможи́ й обізви́ся до нас!
7 L’Eternel l’a annoncé en son sanctuaire: "Je triompherai, je veux m’adjuger Sichem, mesurer au cordeau la vallée de Souccot.
У святині Своїй Бог промовив: „Нехай Я звеселю́ся, — розділю́ Я Сихе́м, і долину Сукко́тську помі́ряю.
8 A moi Galaad! à moi Manassé! Ephraïm est la puissante sauvegarde de ma tête, Juda est mon sceptre.
Належить Мені Ґілеа́д, і Мені Манасі́я, а Єфре́м — охорона Моєї голови, Юда — бе́рло Моє.
9 Moab est le bassin où je me lave; sur Edom, je jette ma sandale, je triomphe du pays des Philistins."
Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, над Филисте́єю буду погу́кувати!“
10 Qui me conduira à la ville forte? Qui saura me mener jusqu’à Edom?
Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто до Едо́му мене приведе́?
11 Ne sera-ce pas toi, ô Dieu, toi qui nous avais délaissés, qui ne faisais plus campagne avec nos armées?
Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого ві́йська не ви́йдеш вже, Боже?
12 Prête-nous secours contre l’adversaire, puisque trompeuse est l’aide de l’homme.
Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!
13 Avec Dieu, nous ferons des prouesses: c’est lui qui écrasera nos ennemis.
Ми мужність пока́жемо в Бозі, — і Він пото́пче проти́вників наших!
