Proverbes 27
1 Ne te félicite pas du jour de demain, car tu ne sais ce que peut apporter chaque jour.
Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
2 Qu’un autre fasse ton éloge et non ta propre bouche; un étrangers et non tes lèvres à toi.
Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
3 Lourde est la pierre, pesant le sable; mais le dépit d’un sot pèse plus lourd que les deux.
Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4 Cruelle est la colère, violent le courroux; mais qui peut tenir devant la jalousie?
Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
5 Mieux vaut une réprimande ouverte qu’une amitié qui se dérobe.
Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
6 Les blessures faites par un ami sont preuve d’affection, un ennemi est prodigue de caresses.
Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
7 La satiété fait fi du miel; la faim trouve doux ce qui est amer.
Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
8 Comme l’oiseau qui erre loin de son nid, tel est l’homme qui erre loin de son pays.
Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
9 Huile et parfum réjouissent le cœur; de même la bonté suave d’un ami qui donne de sincères conseils.
Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 N’Abandonne ni ton ami ni l’ami de ton père, ne franchis pas le seuil de ton frère au jour de ton malheur; mieux vaut un voisin qui est près de toi qu’un frère qui se tient à l’écart.
Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
11 Sois sage, mon fils, tu réjouiras mon cœur, et j’aurai de quoi répliquer à qui m’insulte.
Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
12 L’Homme avisé aperçoit le danger et se met à l’abri; les niais passent outre et en pâtissent.
Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
13 Il s’est porté garant pour un autre: saisis son vêtement; il a cautionné une étrangère: nantis-toi de son gage!
Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
14 Assourdir de grand matin son prochain par de bruyants saluts, c’est comme si on lui disait des injures.
Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
15 Une gouttière qui se déverse par un jour d’orage et une femme acariâtre, c’est tout un.
Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
16 Vouloir la retenir, c’est retenir le vent ou recueillir de l’huile dans sa main.
хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
17 Le fer devient poli au contact du fer et l’homme au contact de son prochain.
Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
18 Qui veille sur le figuier jouira de ses fruits qui veine sur son maître recueillera de l’honneur.
Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19 Comme dans l’eau le visage répond au visage, ainsi chez les hommes les cœurs se répondent.
Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни. (Sheol h7585)
21 La fournaise, pour l’argent, le creuset pour l’or, et l’homme est prisé d’après sa réputation.
Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
22 Tu broierais le sot dans un mortier avec le pilon, comme on fait des graines, que sa sottise ne se détacherait pas de lui.
Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
23 Tâche de bien connaître l’état de tes brebis, porte ton attention sur tes troupeaux.
До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
24 Car les biens ne dureront pas toujours: les dignités se transmettent-elles de génération en génération?
бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
25 Que la végétation se fasse jour, que la verdure apparaisse, que les herbes des hauteurs soient recueillies,
Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
26 et tu auras des brebis pour te vêtir, des béliers pour payer le prix d’un champ,
будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
27 du lait de chèvres en abondance, pour te nourrir toi et ta famille et faire vivre tes domestiques.
і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
