Job 27
1 Job, poursuivant l’exposé de son thème, dit:
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 Par le Dieu vivant, qui a supprimé mon droit, par le Tout-Puissant qui m’a rempli d’amertume!
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 Tant que j’aurai la force de respirer, et que le souffle de Dieu sera dans mes narines,
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 mes lèvres ne diront pas d’injustice, ma langue ne proférera pas de fausseté.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 A Dieu ne plaise que je vous donne raison! Jusqu’à mon dernier soupir, je ne dépouillerai point mon intégrité;
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 je m’accroche à ma vertu, sans lâcher prise; ma conscience ne me fait honte d’aucun de mes jours.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 Qu’il en soit de mon ennemi comme du méchant, de mon adversaire comme du malfaiteur!
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Car quel sera l’espoir de l’impie lorsque Dieu arrachera, ravira son âme?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Ses cris seront-ils entendus de Dieu, lorsque les tourments viendront l’assaillir?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Trouvera-t-il du réconfort dans le Tout-Puissant? Osera-t-il l’invoquer en tout temps?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Je vais vous montrer à l’œuvre la main de Dieu, et les desseins du Tout-Puissant, je ne les cacherai point.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Mais quoi! Vous avez tous vu ce qu’il en est! Pourquoi donc tenir de si vains discours?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 Voici la part que Dieu assigne à l’homme impie, l’héritage que les violents reçoivent du Tout-Puissant:
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 si ses enfants se multiplient, c’est pour le glaive; ses descendants n’auront pas de quoi manger à leur faim.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Les siens qui auront survécu, la peste les enterrera, et ses veuves ne pleureront pas.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 S’Il amasse de l’argent comme la poussière, s’il entasse des vêtements comme le limon,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 il pourra les entasser, mais c’est le juste qui les endossera, c’est l’homme de bien qui se partagera son argent.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 La maison qu’il s’est bâtie est comme celle de la teigne, comme la hutte construite par le guetteur.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 En pleine opulence il succombe et n’est pas enseveli; il ouvre les yeux, et il n’est déjà plus.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Les frayeurs l’atteignent comme une trombe d’eau; de nuit, l’ouragan l’enlève.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 Le vent d’Est l’emporte et le fait disparaître; il l’arrache violemment de sa demeure.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 Dieu l’accable, sans ménagement, de ses traits: il faut qu’il s’enfuie pour échapper à ses coups.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 On bat des mains à son sujet, et on accompagne de ricanements sa disparition.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
