Job 22
1 Eliphaz prit la parole et dit:
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Est-ce à Dieu que l’homme rend service? C’Est lui-même que sert le sage.
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Qu’importe au Tout-Puissant que tu sois juste? Quel profit pour lui, si tu mènes une, conduite sans reproche?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Serait-ce en raison de ta piété qu’il te châtie et entre en jugement avec toi?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 Certes, il faut que ta perversité soit grande et innombrables tes méfaits.
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 Car, sans motif, tu confisquais le bien de tes frères et dépouillais les gens de leurs vêtements jusqu’à les mettre à nu.
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Tu ne donnais pas d’eau à boire à l’homme altéré, à l’affamé tu refusais du pain.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 L’Homme à poigne serait-il seul maître de la terre? Celui qui a du crédit aurait-il seul le droit de l’occuper?
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Les veuves, tu les congédiais les mains vides, et les bras des orphelins étaient brisés par toi.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 C’Est pourquoi tu es environné de pièges et assiégé de terreurs subites.
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Ou bien ce sont des ténèbres qui masquent ta vue, un déluge d’eaux qui te recouvre.
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Dieu, dans ta pensée, n’est-il pas relégué dans les hauteurs célestes? Tu es frappé de l’éloignement des étoiles qui sont à une si grande distance!
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 Et tu dis: "Qu’est-ce que Dieu peut savoir? Exerce-t-il sa justice à travers la brume épaisse?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Les nuages lui forment une retraite mystérieuse, l’empêchant de voir, et il ne fait que parcourir la circonférence des cieux!"
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Prétends-tu donc suivre l’antique route que foulaient les hommes d’iniquité,
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 qui étaient emportés avant le temps, et dont les fondements ressemblaient à un torrent qui s’écoule,
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 qui disaient à Dieu: "Laisse-nous!" Car que pouvait bien faire contre eux le Tout-Puissant?
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 C’Est pourtant lui qui avait rempli leurs maisons de bien-être! (Puisse le conseil des méchants être loin de moi! )
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 Les justes ont été témoins de leur ruine et s’en sont réjouis; l’homme honnête s’est raillé d’eux:
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 "Eh bien, disaient-ils, nos adversaires sont anéantis, le feu a dévoré leurs biens!"
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Ah! De grâce, réconcilie-toi avec Dieu, et tu vivras en paix; par là le bonheur renaîtra pour toi.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Accueille donc renseignement émanant de sa bouche, et dépose ses paroles en ton cœur.
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Reviens au Tout-Puissant et tu seras restauré, éloigne l’injustice de ta tente.
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 Jette à la poussière ton métal précieux, et aux cailloux des torrents ton or d’Ophir!
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 Et le Tout-Puissant sera pour toi un amas de trésors, un monceau d’argent.
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 Car alors tu trouveras tes délices dans le Tout-Puissant, et tu pourras relever ton front vers Dieu.
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Tu l’invoqueras et il t’entendra, et tu t’acquitteras de tes vœux.
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 Tu formeras des projets et ils s’accompliront en ta faveur, la lumière brillera sur tes routes.
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 On voudra t’abaisser, mais tu diras: "Debout!" Car Dieu vient en aide à qui baisse humblement les yeux.
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 II sauvera même celui qui n’est pas sans faute; oui, celui-ci sera sauvé par la pureté de tes mains.
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
