Psaumes 90
1 Prière de Moïse, homme de Dieu. Seigneur, tu as été notre demeure de génération en génération.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Avant que les montagnes soient nées et que tu aies formé la terre et le monde, d’éternité en éternité tu es Dieu.
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Tu fais retourner l’homme jusqu’à la poussière, et tu dis: Retournez, fils des hommes.
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 Car 1 000 ans, à tes yeux, sont comme le jour d’hier quand il est passé, et comme une veille dans la nuit.
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 Comme un torrent tu les emportes; ils sont comme un sommeil, – au matin, comme l’herbe qui reverdit:
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 Au matin, elle fleurit et reverdit; le soir on la coupe, et elle sèche.
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 Car nous sommes consumés par ta colère, et nous sommes épouvantés par ta fureur.
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Tu as mis devant toi nos iniquités, devant la lumière de ta face nos [fautes] cachées.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 Car tous nos jours s’en vont par ta grande colère; nous consumons nos années comme une pensée.
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 Les jours de nos années montent à 70 ans, et si, à cause de la vigueur, ils vont à 80 ans, leur orgueil encore est peine et vanité; car [notre vie] s’en va bientôt, et nous nous envolons.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Qui connaît la force de ta colère, et, selon ta crainte, ton courroux?
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 Enseigne-nous ainsi à compter nos jours, afin que nous en acquérions un cœur sage.
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Éternel! retourne-toi. – Jusques à quand? – Et repens-toi à l’égard de tes serviteurs.
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 Rassasie-nous, au matin, de ta bonté; et nous chanterons de joie, et nous nous réjouirons tous nos jours.
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Réjouis-nous selon les jours où tu nous as affligés, selon les années où nous avons vu des maux.
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Que ton œuvre apparaisse à tes serviteurs, et ta majesté à leurs fils.
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 Et que la gratuité du Seigneur, notre Dieu, soit sur nous; et établis sur nous l’œuvre de nos mains: oui, l’œuvre de nos mains, établis-la.
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
