Psaumes 78
1 Pour instruire. D’Asaph. Prête l’oreille à ma loi, mon peuple! inclinez vos oreilles aux paroles de ma bouche.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 J’ouvrirai ma bouche en paraboles, j’annoncerai les énigmes [des jours] d’autrefois,
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Que nous avons entendues et connues, et que nos pères nous ont racontées.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 Nous ne les cèlerons pas à leurs fils; nous raconterons à la génération à venir les louanges de l’Éternel, et sa force, et ses merveilles qu’il a faites.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Il a établi un témoignage en Jacob, et il a mis en Israël une loi qu’il a commandée à nos pères, pour qu’ils les fassent connaître à leurs fils,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 Afin que la génération à venir, les fils qui naîtraient, les connaissent, [et] qu’ils se lèvent et les annoncent à leurs fils,
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 Et qu’ils mettent leur confiance en Dieu, et qu’ils n’oublient pas les œuvres de Dieu, et qu’ils observent ses commandements,
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 Et qu’ils ne soient pas, comme leurs pères, une génération indocile et rebelle, une génération qui n’a point affermi son cœur, et dont l’esprit n’a pas été fidèle à Dieu.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Les fils d’Éphraïm, armés [et] tirant de l’arc, ont tourné le dos le jour du combat.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Ils n’ont pas gardé l’alliance de Dieu, et ont refusé de marcher selon sa loi;
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 Et ils ont oublié ses actes et ses œuvres merveilleuses, qu’il leur avait fait voir.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Il fit des merveilles devant leurs pères dans le pays d’Égypte, dans la campagne de Tsoan.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Il fendit la mer, et les fit passer: il fit se dresser les eaux comme un monceau;
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Et il les conduisit, le jour par une nuée, et toute la nuit par une lumière de feu.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Il fendit les rochers dans le désert, et les abreuva comme aux abîmes, abondamment;
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Et il fit sortir des ruisseaux du rocher, et fit couler les eaux comme des fleuves.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Et ils péchèrent de nouveau contre lui, irritant le Très-haut dans le désert;
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 Et ils tentèrent Dieu dans leurs cœurs, en demandant de la viande selon leur désir;
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Et ils parlèrent contre Dieu; ils dirent: Dieu pourrait-il dresser une table dans le désert?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Voici, il a frappé le rocher, et les eaux ont coulé, et des rivières ont débordé: pourrait-il aussi donner du pain, ou préparer de la chair à son peuple?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 C’est pourquoi l’Éternel les entendit, et se mit en grande colère; et le feu s’alluma contre Jacob, et la colère aussi monta contre Israël,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Car ils ne crurent pas Dieu, et ne se fièrent pas en son salut,
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Bien qu’il ait commandé aux nuées d’en haut, et qu’il ait ouvert les portes des cieux,
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 Et qu’il ait fait pleuvoir sur eux la manne pour manger, et qu’il leur ait donné le blé des cieux:
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 L’homme mangea le pain des puissants; il leur envoya des vivres à satiété.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Il fit lever dans les cieux le vent d’orient, et il amena par sa puissance le vent du midi;
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 Et il fit pleuvoir sur eux de la chair comme de la poussière, et, comme le sable des mers, des oiseaux ailés;
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 Et il les fit tomber au milieu de leur camp, autour de leurs demeures.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Et ils en mangèrent, et en furent abondamment rassasiés. Il leur envoya ce qu’ils convoitaient.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Ils ne s’étaient pas encore détournés de leur convoitise, leur viande était encore dans leur bouche,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 Que la colère de Dieu monta contre eux; et il tua de leurs hommes forts, et abattit les hommes d’élite d’Israël.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Avec tout cela ils péchèrent encore, et ne crurent point par ses œuvres merveilleuses;
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Et il consuma leurs jours par la vanité, et leurs années par la frayeur.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 S’il les tuait, alors ils le recherchaient, et ils se retournaient, et cherchaient Dieu dès le matin;
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 Et ils se souvenaient que Dieu était leur rocher, et Dieu, le Très-haut, leur rédempteur;
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Mais ils le flattaient de leur bouche et ils lui mentaient de leur langue;
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 Et leur cœur n’était pas ferme envers lui, et ils ne furent pas fidèles dans son alliance.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Mais lui, étant miséricordieux, pardonna l’iniquité et ne [les] détruisit pas; mais il détourna souvent sa colère, et n’éveilla pas toute sa fureur.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Et il se souvint qu’ils étaient chair, un souffle qui passe et ne revient pas.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Que de fois ils l’irritèrent dans le désert, [et] le provoquèrent dans le lieu désolé!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Et ils recommencèrent et tentèrent Dieu, et affligèrent le Saint d’Israël:
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 Ils ne se souvinrent pas de sa main au jour où il les avait délivrés de l’oppresseur,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 Lorsqu’il mit ses signes en Égypte, et ses prodiges dans les campagnes de Tsoan,
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 Et qu’il changea en sang leurs canaux et leurs courants d’eau, de sorte qu’ils n’en puissent pas boire;
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Il envoya contre eux des mouches qui les dévorèrent, et des grenouilles qui les détruisirent;
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 Et il livra leurs fruits à la locuste, et leur travail à la sauterelle.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Il fit périr leurs vignes par la grêle, et leurs sycomores par les grêlons;
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 Et il livra leur bétail à la grêle, et leurs troupeaux à la foudre.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Il envoya sur eux l’ardeur de sa colère, la fureur, et l’indignation, et la détresse, une troupe d’anges de malheur.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Il fraya un chemin à sa colère; il ne préserva pas leurs âmes de la mort, et livra leur vie à la peste;
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Et il frappa tout premier-né en Égypte, les prémices de la vigueur dans les tentes de Cham.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 Et il fit partir son peuple comme des brebis, et les mena comme un troupeau dans le désert;
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Et il les conduisit sains et saufs, et ils furent sans crainte; et la mer couvrit leurs ennemis.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Et il les introduisit dans les confins de sa sainte [terre], cette montagne que sa droite s’est acquise.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Et il chassa de devant eux les nations, et leur partagea un héritage, et fit habiter dans leurs tentes les tribus d’Israël.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Mais ils tentèrent et irritèrent le Dieu Très-haut, et ne gardèrent pas ses témoignages,
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Et se retirèrent, et agirent infidèlement, comme leurs pères; ils tournèrent comme un arc trompeur.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Et ils le provoquèrent à colère par leurs hauts lieux, et l’émurent à jalousie par leurs images taillées.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Dieu l’entendit, et se mit en grande colère, et il méprisa fort Israël.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Et il abandonna la demeure de Silo, la tente où il avait habité parmi les hommes;
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 Et il livra à la captivité sa force, et sa magnificence en la main de l’ennemi;
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Et il livra son peuple à l’épée, et se mit en grande colère contre son héritage:
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Le feu dévora leurs jeunes hommes, et leurs vierges ne furent pas célébrées;
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Leurs sacrificateurs tombèrent par l’épée, et leurs veuves ne se lamentèrent pas.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Alors le Seigneur s’éveilla comme un homme qui dort, et comme un homme puissant qui, [animé] par le vin, pousse des cris.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 Et il frappa ses ennemis par-derrière, il les livra à un opprobre éternel.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Et il méprisa la tente de Joseph, et ne choisit pas la tribu d’Éphraïm;
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 Mais il choisit la tribu de Juda, la montagne de Sion qu’il aima.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 Et il bâtit son sanctuaire comme des lieux très hauts, comme la terre qu’il a fondée pour toujours.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Et il choisit David, son serviteur, et le prit des parcs des brebis;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 Il le fit venir d’auprès des brebis qui allaitent, pour paître Jacob, son peuple, et Israël, son héritage.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Et il les fit paître selon l’intégrité de son cœur, et les conduisit par l’intelligence de ses mains.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
