Psaumes 50
1 Psaume d’Asaph. Le [Dieu] Fort, Dieu, l’Éternel, a parlé, et a appelé la terre, du soleil levant jusqu’au soleil couchant.
Псалом Асафів.
2 De Sion, perfection de la beauté, Dieu a fait luire sa splendeur.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Notre Dieu viendra, et il ne se taira point; un feu dévorera devant lui, et autour de lui tourbillonnera la tempête;
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Il appellera les cieux d’en haut, et la terre, pour juger son peuple:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Assemblez-moi mes saints, qui ont fait alliance avec moi par [un] sacrifice.
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 Et les cieux déclareront sa justice, car Dieu lui-même est juge. (Sélah)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Écoute, mon peuple, et je parlerai; [écoute], Israël, et je témoignerai au milieu de toi. Moi, je suis Dieu, ton Dieu.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Je ne te reprendrai pas à cause de tes sacrifices ou de tes holocaustes, qui ont été continuellement devant moi.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 Je ne prendrai pas de taureau de ta maison, ni de boucs de tes parcs;
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 Car tout animal de la forêt est à moi, les bêtes sur mille montagnes.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Je connais tous les oiseaux des montagnes, et ce qui se meut par les champs est à moi.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Si j’avais faim, je ne te le dirais pas; car le monde est à moi, et tout ce qu’il contient.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Mangerais-je la chair des gros taureaux, et boirais-je le sang des boucs?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Sacrifie à Dieu la louange, et acquitte tes vœux envers le Très-haut,
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 Et invoque-moi au jour de la détresse: je te délivrerai, et tu me glorifieras.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 Mais Dieu dit au méchant: Qu’as-tu à faire de redire mes statuts, et de prendre mon alliance dans ta bouche?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Toi qui hais la correction, et qui as jeté mes paroles derrière toi.
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Si tu as vu un voleur, tu t’es plu avec lui, et ta portion est avec les adultères;
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Tu livres ta bouche au mal, et ta langue trame la tromperie;
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Tu t’assieds, tu parles contre ton frère, tu diffames le fils de ta mère:
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Tu as fait ces choses-là, et j’ai gardé le silence; – tu as estimé que j’étais véritablement comme toi; [mais] je t’en reprendrai, et je te les mettrai devant les yeux.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Considérez donc cela, vous qui oubliez Dieu, de peur que je ne déchire, et qu’il n’y ait personne qui délivre.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Celui qui sacrifie la louange me glorifie; et à celui qui règle sa voie je ferai voir le salut de Dieu.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
