Psaumes 38
1 Psaume de David, pour faire souvenir. Éternel! ne me reprends pas dans ta colère, et ne me châtie pas dans ta fureur.
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Car tes flèches ont pénétré en moi, et ta main est descendue sur moi.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Il n’y a rien d’entier en ma chair, à cause de ton indignation; point de paix dans mes os, à cause de mon péché.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Car mes iniquités ont passé sur ma tête; comme un pesant fardeau, elles sont trop pesantes pour moi.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Mes plaies sont fétides, elles coulent, à cause de ma folie.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Je suis accablé et extrêmement courbé; tout le jour je marche dans le deuil;
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Car mes reins sont pleins d’inflammation, et il n’y a rien d’entier dans ma chair.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Je suis languissant et extrêmement brisé; je rugis dans le frémissement de mon cœur.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Seigneur! tout mon désir est devant toi, et mon gémissement ne t’est point caché.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Mon cœur bat fort, ma force m’a abandonné, et la lumière de mes yeux aussi n’est plus avec moi.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Ceux qui m’aiment, et mes compagnons, se tiennent loin de ma plaie, et mes proches se tiennent à distance,
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Et ceux qui cherchent ma vie me tendent des pièges, et ceux qui cherchent mon mal parlent de malheurs et disent des tromperies tout le jour.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Et moi, comme un sourd, je n’entends pas, et, comme un muet, je n’ouvre pas la bouche.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Je suis devenu comme un homme qui n’entend point et dans la bouche duquel il n’y a pas de réplique.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Car je m’attends à toi, Éternel! Toi, tu répondras, Seigneur, mon Dieu!
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Car j’ai dit: Qu’ils ne se réjouissent pas à mon sujet! Quand mon pied chancelle, ils s’élèvent orgueilleusement contre moi.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Car je suis prêt à boiter, et ma douleur est toujours devant moi;
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Car je déclarerai mon iniquité; je suis en peine pour mon péché.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Et mes ennemis sont vivants, ils sont forts, et ceux qui me haïssent sans motif sont nombreux;
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Et ceux qui me rendent le mal pour le bien sont mes adversaires, parce que je poursuis ce qui est bon.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Éternel! ne m’abandonne point; mon Dieu! ne t’éloigne pas de moi.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Hâte-toi de me secourir, Seigneur, mon salut!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
