Psaumes 22
1 Au chef de musique. Sur Ajéleth-Hashakhar. Psaume de David. Mon Dieu! mon Dieu! pourquoi m’as-tu abandonné, [te tenant] loin de mon salut, – des paroles de mon rugissement?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Mon Dieu! je crie de jour, mais tu ne réponds point; et de nuit, et il n’y a point de repos pour moi.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Et toi, tu es saint, toi qui habites [au milieu des] louanges d’Israël.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 Nos pères se sont confiés en toi; ils se sont confiés, et tu les as délivrés.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Ils ont crié vers toi, et ils ont été sauvés; ils se sont confiés en toi, et ils n’ont point été confus.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Mais moi, je suis un ver, et non point un homme; l’opprobre des hommes, et le méprisé du peuple.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Tous ceux qui me voient se moquent de moi; ils ouvrent la bouche, ils hochent la tête:
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 Il se confie à l’Éternel: qu’il le fasse échapper, qu’il le délivre, car il prend son plaisir en lui!
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Mais c’est toi qui m’as tiré du sein [qui m’a porté]; tu m’as donné confiance sur les mamelles de ma mère.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 C’est à toi que je fus remis dès la matrice; tu es mon Dieu dès le ventre de ma mère.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Ne te tiens pas loin de moi, car la détresse est proche, car il n’y a personne qui secoure.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Beaucoup de taureaux m’ont environné, des puissants de Basan m’ont entouré;
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Ils ouvrent leur gueule contre moi, comme un lion déchirant et rugissant.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Je suis répandu comme de l’eau, et tous mes os se déjoignent; mon cœur est comme de la cire, il est fondu au-dedans de mes entrailles.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Ma vigueur est desséchée comme un têt, et ma langue est attachée à mon palais; et tu m’as mis dans la poussière de la mort.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Car des chiens m’ont environné, une assemblée de méchants m’a entouré; ils ont percé mes mains et mes pieds;
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Je compterais tous mes os. Ils me contemplent, ils me regardent;
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Ils partagent entre eux mes vêtements, et sur ma robe ils jettent le sort.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Et toi, Éternel! ne te tiens pas loin; ma Force! hâte-toi de me secourir.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Délivre mon âme de l’épée, mon unique de la patte du chien.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Sauve-moi de la gueule du lion. Tu m’as répondu d’entre les cornes des buffles.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 J’annoncerai ton nom à mes frères, je te louerai au milieu de la congrégation.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Vous qui craignez l’Éternel, louez-le; toute la semence de Jacob, glorifiez-le; et révérez-le, vous, toute la semence d’Israël;
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Car il n’a pas méprisé ni rejeté l’affliction de l’affligé, et n’a point caché sa face de lui; mais, quand il a crié vers lui, il l’a écouté.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 De toi [vient] ma louange dans la grande congrégation. Je paierai mes vœux devant ceux qui le craignent.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Les débonnaires mangeront et seront rassasiés; ceux qui cherchent l’Éternel le loueront; votre cœur vivra à toujours.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Tous les bouts de la terre se souviendront, et ils se tourneront vers l’Éternel, et toutes les familles des nations se prosterneront devant toi.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Car le royaume est à l’Éternel, et il domine au milieu des nations.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Tous les gras de la terre mangeront et se prosterneront: devant lui se courberont tous ceux qui descendent dans la poussière, et celui qui ne peut faire vivre son âme.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Une semence le servira; elle sera comptée au Seigneur comme une génération.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Ils viendront et raconteront sa justice à un peuple qui naîtra, … qu’il a fait [ces choses].
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
