Psaumes 2
1 Pourquoi s’agitent les nations, et les peuples méditent-ils la vanité?
Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
2 Les rois de la terre se lèvent, et les princes consultent ensemble contre l’Éternel et contre son Oint:
Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
3 Rompons leurs liens, et jetons loin de nous leurs cordes!
„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
4 Celui qui habite dans les cieux se rira [d’eux], le Seigneur s’en moquera.
Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
5 Alors il leur parlera dans sa colère, et, dans sa fureur, il les épouvantera:
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
6 Et moi, j’ai oint mon roi sur Sion, la montagne de ma sainteté.
„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.
7 Je raconterai le décret: l’Éternel m’a dit: Tu es mon Fils; aujourd’hui, je t’ai engendré.
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 Demande-moi, et je te donnerai les nations pour héritage, et, pour ta possession, les bouts de la terre;
Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
9 Tu les briseras avec un sceptre de fer; comme un vase de potier tu les mettras en pièces.
Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.
10 Et maintenant, ô rois, soyez intelligents; vous, juges de la terre, recevez instruction:
А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
11 Servez l’Éternel avec crainte, et réjouissez-vous avec tremblement;
Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
12 Embrassez le Fils, de peur qu’il ne s’irrite, et que vous ne périssiez dans le chemin, quand sa colère s’embrasera tant soit peu. Bienheureux tous ceux qui se confient en lui!
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!
