Psaumes 102
1 Prière de l’affligé, quand il est accablé et répand sa plainte devant l’Éternel. Éternel, entends ma prière, et que mon cri vienne jusqu’à toi!
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Ne me cache pas ta face; au jour de ma détresse, incline vers moi ton oreille; au jour où je crie, hâte-toi, réponds-moi.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Car mes jours s’évanouissent comme la fumée, et mes os sont brûlés comme un foyer.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Mon cœur est frappé, et est desséché comme l’herbe; car j’ai oublié de manger mon pain.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 À cause de la voix de mon gémissement, mes os s’attachent à ma chair.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Je suis devenu semblable au pélican du désert; je suis comme le hibou des lieux désolés.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Je veille, et je suis comme un passereau solitaire sur un toit.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Tout le jour mes ennemis m’outragent; ceux qui sont furieux contre moi jurent par moi.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Car j’ai mangé la cendre comme du pain, et j’ai mêlé de pleurs mon breuvage,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 À cause de ton indignation et de ta colère; car tu m’as élevé haut, et tu m’as jeté en bas.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Mes jours sont comme l’ombre qui s’allonge, et je deviens sec comme l’herbe.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Mais toi, Éternel! tu demeures à toujours, et ta mémoire est de génération en génération.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Tu te lèveras, tu auras compassion de Sion; car c’est le temps d’user de grâce envers elle, car le temps assigné est venu.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Car tes serviteurs prennent plaisir à ses pierres, et ont compassion de sa poussière.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Alors les nations craindront le nom de l’Éternel, et tous les rois de la terre, ta gloire.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Quand l’Éternel bâtira Sion, il paraîtra dans sa gloire.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Il aura égard à la prière du désolé, et il ne méprisera pas leur prière.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Cela sera écrit pour la génération à venir; et le peuple qui sera créé louera Jah;
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Car il a regardé des lieux hauts de sa sainteté; des cieux l’Éternel a considéré la terre,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 Pour entendre le gémissement du prisonnier, et pour délier ceux qui étaient voués à la mort;
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 Afin qu’on annonce dans Sion le nom de l’Éternel, et sa louange dans Jérusalem,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 Quand les peuples seront rassemblés, et les royaumes, pour servir l’Éternel.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Il a abattu ma force dans le chemin, il a abrégé mes jours.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 J’ai dit: Mon Dieu, ne m’enlève pas à la moitié de mes jours!… Tes années sont de génération en génération!
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Tu as jadis fondé la terre, et les cieux sont l’ouvrage de tes mains;
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Eux, ils périront, mais toi, tu subsisteras; et ils vieilliront tous comme un vêtement; tu les changeras comme un habit, et ils seront changés;
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Mais toi, tu es le Même, et tes années ne finiront pas.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Les fils de tes serviteurs demeureront, et leur semence sera établie devant toi.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
