Proverbes 5
1 Mon fils, sois attentif à ma sagesse, incline ton oreille à mon intelligence,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 pour garder les pensées réfléchies et pour que tes lèvres conservent la connaissance.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Car les lèvres de l’étrangère distillent du miel, et son palais est plus doux que l’huile;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 mais à la fin elle est amère comme l’absinthe, aiguë comme une épée à deux tranchants.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 de sorte qu’elle ne pèse pas le sentier de la vie; ses voies sont errantes: elle n’a pas de connaissance.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Et maintenant, [mes] fils, écoutez-moi, et ne vous détournez pas des paroles de ma bouche.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Éloigne ta voie d’auprès d’elle, et ne t’approche point de l’entrée de sa maison;
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 de peur que tu ne donnes ton honneur à d’autres, et tes années à l’homme cruel;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 de peur que des étrangers ne se rassasient de ton bien, et que ton travail ne soit dans la maison d’un étranger;
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 et que tu ne gémisses à ta fin, quand ta chair et ton corps se consumeront;
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 et que tu ne dises: Comment ai-je haï l’instruction, et mon cœur a-t-il méprisé la répréhension?
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Comment n’ai-je pas écouté la voix de ceux qui m’instruisaient, ni incliné mon oreille vers ceux qui m’enseignaient?
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Peu s’en est fallu que je n’aie été dans toute sorte de mal, au milieu de la congrégation et de l’assemblée.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Bois des eaux de ta citerne, et de ce qui coule du milieu de ton puits.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Tes fontaines se répandront au-dehors, des ruisseaux d’eau dans les places.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Qu’elles soient à toi seul, et non à des étrangers avec toi.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Que ta source soit bénie, et réjouis-toi de la femme de ta jeunesse,
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 biche des amours, et chevrette pleine de grâce; que ses seins t’enivrent en tout temps; sois continuellement épris de son amour.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Et pourquoi, mon fils, serais-tu épris d’une étrangère, et embrasserais-tu le sein de l’étrangère?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Car les voies de l’homme sont devant les yeux de l’Éternel, et il pèse tous ses chemins.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Le méchant, ses iniquités le saisiront, et il sera tenu par les cordes de son péché;
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 il mourra faute de discipline, et il s’égarera dans la grandeur de sa folie.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
