Proverbes 31
1 Paroles du roi Lemuel, l’oracle que sa mère lui enseigna:
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 Quoi, mon fils? et quoi, fils de mon ventre? et quoi, fils de mes vœux?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Ne donne point ta force aux femmes, ni tes voies à celles qui perdent les rois.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Ce n’est point aux rois, Lemuel, ce n’est point aux rois de boire du vin, ni aux grands [de dire]: Où sont les boissons fortes?
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 de peur qu’ils ne boivent, et n’oublient le statut, et ne fassent fléchir le jugement de tous les fils de l’affliction.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Donnez de la boisson forte à celui qui va périr, et du vin à ceux qui ont l’amertume dans le cœur:
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 qu’il boive et qu’il oublie sa pauvreté, et ne se souvienne plus de ses peines.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Ouvre ta bouche pour le muet, pour la cause de tous les délaissés.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Ouvre ta bouche, juge avec justice, et fais droit à l’affligé et au pauvre.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Une femme vertueuse! Qui la trouvera? Car son prix est bien au-delà des rubis.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Le cœur de son mari se confie en elle, et il ne manquera point de butin.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Elle lui fait du bien et non du mal, tous les jours de sa vie.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Elle cherche de la laine et du lin, et travaille de ses mains avec joie.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Elle est comme les navires d’un marchand, elle amène son pain de loin.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Elle se lève quand il est encore nuit, et elle donne la nourriture à sa maison, et la tâche à ses servantes.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Elle pense à un champ, et elle l’acquiert; du fruit de ses mains elle plante une vigne.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Elle ceint ses reins de force, et fortifie ses bras.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Elle éprouve que son trafic est bon; de nuit sa lampe ne s’éteint pas.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Elle met la main à la quenouille, et ses doigts tiennent le fuseau.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Elle étend sa main vers l’affligé, et tend ses mains au nécessiteux.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Elle ne craint pas la neige pour sa maison, car toute sa maison est vêtue d’écarlate.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Elle se fait des tapis; le fin coton et la pourpre sont ses vêtements.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Son mari est connu dans les portes quand il s’assied avec les anciens du pays.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Elle fait des chemises, et les vend; et elle livre des ceintures au marchand.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Elle est vêtue de force et de dignité, et elle se rit du jour à venir.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Elle ouvre sa bouche avec sagesse, et la loi de la bonté est sur sa langue.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Elle surveille les voies de sa maison, et ne mange pas le pain de paresse.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Ses fils se lèvent et la disent bienheureuse, son mari [aussi], et il la loue:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 Plusieurs filles ont agi vertueusement; mais toi, tu les surpasses toutes!
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 La grâce est trompeuse, et la beauté est vanité; la femme qui craint l’Éternel, c’est elle qui sera louée.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Donnez-lui du fruit de ses mains, et qu’aux portes ses œuvres la louent.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
