Proverbes 16
1 La préparation du cœur est à l’homme, mais de l’Éternel est la réponse de la langue.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Toutes les voies d’un homme sont pures à ses propres yeux, mais l’Éternel pèse les esprits.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Remets tes affaires à l’Éternel, et tes pensées seront accomplies.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 L’Éternel a tout fait pour lui-même, et même le méchant pour le jour du malheur.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Tout cœur orgueilleux est en abomination à l’Éternel; certes, il ne sera pas tenu pour innocent.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Par la bonté et par la vérité, propitiation est faite pour l’iniquité, et par la crainte de l’Éternel on se détourne du mal.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Quand les voies d’un homme plaisent à l’Éternel, il met ses ennemis mêmes en paix avec lui.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Mieux vaut peu avec justice, que beaucoup de revenu sans ce qui est juste.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Le cœur de l’homme se propose sa voie, mais l’Éternel dispose ses pas.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Un oracle est sur les lèvres du roi, sa bouche n’erre pas dans le jugement.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 La balance et les plateaux justes sont de l’Éternel; tous les poids du sac sont son ouvrage.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 C’est une abomination pour les rois de faire l’iniquité; car, par la justice, le trône est rendu ferme.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Les lèvres justes sont le plaisir des rois, et le [roi] aime celui qui parle droitement.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 La fureur du roi, ce sont des messagers de mort; mais l’homme sage l’apaisera.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 Dans la lumière de la face du roi est la vie, et sa faveur est comme un nuage de pluie dans la dernière saison.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Combien acquérir la sagesse est meilleur que l’or fin, et acquérir l’intelligence, préférable à l’argent!
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 Le chemin des hommes droits, c’est de se détourner du mal; celui-là garde son âme qui veille sur sa voie.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 L’orgueil va devant la ruine, et l’esprit hautain devant la chute.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Mieux vaut être humble d’esprit avec les débonnaires, que de partager le butin avec les orgueilleux.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Celui qui prend garde à la parole trouvera le bien, et qui se confie en l’Éternel est bienheureux.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 L’homme sage de cœur sera appelé intelligent, et la douceur des lèvres accroît la science.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 L’intelligence est une fontaine de vie pour ceux qui la possèdent, mais l’instruction des fous est folie.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 Le cœur du sage rend sa bouche sensée, et, sur ses lèvres, accroît la science.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Les paroles agréables sont un rayon de miel, douceur pour l’âme et santé pour les os.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Il y a telle voie qui semble droite à un homme, mais des voies de mort en sont la fin.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 L’âme de celui qui travaille, travaille pour lui, car sa bouche l’y contraint.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 L’homme de Bélial creuse, [à la recherche] du mal, et sur ses lèvres il y a comme un feu brûlant.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 L’homme pervers sème les querelles, et le rapporteur divise les intimes amis.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 L’homme violent entraîne son compagnon et le fait marcher dans une voie qui n’est pas bonne.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Celui qui ferme ses yeux pour machiner la perversité, celui qui pince ses lèvres, accomplit le mal.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Les cheveux blancs sont une couronne de gloire s’ils se trouvent dans la voie de la justice.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Qui est lent à la colère vaut mieux que l’homme fort, et qui gouverne son esprit vaut mieux que celui qui prend une ville.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 On jette le sort dans le giron, mais toute décision est de par l’Éternel.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
