Proverbes 14
1 La sagesse des femmes bâtit leur maison, mais la folie la détruit de ses propres mains.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 Celui qui marche dans sa droiture craint l’Éternel, mais celui qui est pervers dans ses voies le méprise.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 Dans la bouche du fou est la verge d’orgueil, mais les lèvres des sages les gardent.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Où il n’y a point de bœufs, la crèche est vide; et l’abondance du revenu est dans la force du bœuf.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 Le témoin fidèle ne ment pas, mais le faux témoin profère des mensonges.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 Le moqueur cherche la sagesse, et il n’y en a pas [pour lui]; mais la connaissance est aisée pour l’homme intelligent.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Éloigne-toi de la présence de l’homme insensé, chez qui tu n’as pas aperçu des lèvres de connaissance.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 La sagesse de l’homme avisé est de discerner sa voie, mais la folie des sots est tromperie.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Les fous se moquent du péché, mais pour les hommes droits il y a faveur.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 Le cœur connaît sa propre amertume, et un étranger ne se mêle pas à sa joie.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 La maison des méchants sera détruite, mais la tente des hommes droits fleurira.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Il y a telle voie qui semble droite à un homme, mais des voies de mort en sont la fin.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Même dans le rire le cœur est triste; et la fin de la joie, c’est le chagrin.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 Le cœur qui s’éloigne [de Dieu] sera rassasié de ses propres voies, mais l’homme de bien [le sera] de ce qui est en lui.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 Le simple croit toute parole, mais l’homme avisé discerne ses pas.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 Le sage craint, et se retire du mal; mais le sot est arrogant et a de l’assurance.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 L’homme prompt à la colère agit follement, et l’homme qui fait des machinations est haï.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Les simples héritent la folie, mais les avisés sont couronnés de connaissance.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Les iniques se courbent devant les bons, et les méchants, aux portes du juste.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Le pauvre est haï, même de son compagnon, mais les amis du riche sont en grand nombre.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Qui méprise son prochain pèche, mais bienheureux celui qui use de grâce envers les malheureux!
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Ceux qui machinent du mal ne s’égarent-ils pas? Mais la bonté et la vérité sont pour ceux qui méditent le bien.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 En tout travail il y a profit, mais la parole des lèvres ne mène qu’à la disette.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 Les richesses des sages sont leur couronne; la folie des sots est folie.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 Un témoin fidèle délivre les âmes, mais la tromperie profère des mensonges.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 Dans la crainte de l’Éternel il y a la sécurité de la force, et il y a un refuge pour ses fils.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 La crainte de l’Éternel est une fontaine de vie, pour faire éviter les pièges de la mort.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 La gloire d’un roi, c’est la multitude du peuple, mais dans le manque de peuple est la ruine d’un prince.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 La lenteur à la colère est grande intelligence, mais celui qui est d’un esprit impatient exalte la folie.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Un cœur sain est la vie de la chair, mais l’envie est la pourriture des os.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 Qui opprime le pauvre outrage Celui qui l’a fait, mais celui qui l’honore use de grâce envers l’indigent.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Le méchant est chassé par son iniquité, mais le juste est plein de confiance, dans sa mort [même].
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 La sagesse demeure dans le cœur de celui qui a du discernement, mais ce qui est au-dedans des sots est connu.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 La justice élève une nation, mais le péché est la honte des peuples.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 La faveur du roi est pour le serviteur intelligent, mais sa colère est sur celui qui fait honte.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
