Marc 4
1 Et il se mit encore à enseigner près de la mer. Et une grande foule se rassembla auprès de lui; de sorte que, montant dans un bateau, il s’assit sur la mer; et toute la foule était à terre sur le bord de la mer.
І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
2 Et il leur enseignait beaucoup de choses par des paraboles; et il leur disait dans son enseignement:
І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
3 Écoutez: Voici, un semeur sortit pour semer.
„Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.
4 Et il arriva qu’en semant, quelques [grains] tombèrent le long du chemin; et les oiseaux vinrent et les dévorèrent.
І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
5 Et d’autres tombèrent sur les endroits rocailleux où ils n’avaient pas beaucoup de terre; et aussitôt ils levèrent, parce qu’ils n’avaient pas une terre profonde;
Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
6 et quand le soleil se leva, ils furent brûlés, et, parce qu’ils n’avaient pas de racine, ils furent séchés.
а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
7 Et d’autres tombèrent dans les épines; et les épines montèrent et les étouffèrent, et ils ne donnèrent pas de fruit.
А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
8 Et d’autres tombèrent dans la bonne terre, et donnèrent du fruit, montant et croissant, et rapportèrent, l’un 30, et l’un 60, et l’un 100.
Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
9 Et il dit: Qui a des oreilles pour entendre, qu’il entende.
І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
10 Et quand il fut en particulier, ceux qui étaient autour de lui, avec les douze, l’interrogèrent touchant la parabole.
І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
11 Et il leur dit: À vous [il] est donné [de connaître] le mystère du royaume de Dieu; mais pour ceux qui sont dehors, toutes choses se traitent par des paraboles,
І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
12 afin qu’en voyant ils voient et n’aperçoivent pas, et qu’en entendant ils entendent et ne comprennent pas: de peur qu’ils ne se convertissent et que leurs péchés ne leur soient pardonnés.
щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
13 Et il leur dit: Ne connaissez-vous pas cette parabole? et comment connaîtrez-vous toutes les paraboles?
І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
14 Le semeur sème la parole.
Сіяч сіє слово.
15 Et ce sont ici ceux qui sont le long du chemin, là où la parole est semée; et quand ils ont entendu, Satan vient aussitôt et ravit la parole semée en eux.
А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
16 Et pareillement, ceux qui sont semés sur les endroits rocailleux, ce sont ceux qui, quand ils ont entendu la parole, la reçoivent aussitôt avec joie;
Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
17 et ils n’ont pas de racine en eux-mêmes, mais ne sont que pour un temps; puis, quand la tribulation ou la persécution survient à cause de la parole, ils sont aussitôt scandalisés.
та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
18 Et d’autres sont ceux qui sont semés dans les épines: ce sont ceux qui ont entendu la parole;
А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
19 et les soucis du siècle, et la tromperie des richesses, et les convoitises à l’égard des autres choses, entrant, étouffent la parole, et elle est sans fruit. (aiōn g165)
але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. (aiōn g165)
20 Et ceux qui sont semés sur la bonne terre, ce sont ceux qui entendent la parole, et la reçoivent, et portent du fruit: l’un 30, et l’un 60, et l’un 100.
А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз “.
21 Et il leur dit: La lampe vient-elle pour être mise sous le boisseau ou sous le lit? N’est-ce pas pour être mise sur le pied de lampe?
І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
22 Car il n’y a rien de secret qui ne soit manifesté, et rien de caché n’arrive, si ce n’est afin de venir en évidence.
Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
23 Si quelqu’un a des oreilles pour entendre, qu’il entende.
Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
24 Et il leur dit: Prenez garde à ce que vous entendez: de la mesure dont vous mesurerez il vous sera mesuré; et à vous [qui entendez], il sera ajouté;
І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
25 car à quiconque a, il sera donné; et à celui qui n’a pas, cela même qu’il a sera ôté.
Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
26 Il dit aussi: Ainsi est le royaume de Dieu: c’est comme si un homme jetait de la semence sur la terre,
І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
27 et dormait et se levait de nuit et de jour, et que la semence germe et croisse sans qu’il sache comment.
і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
28 La terre produit spontanément du fruit, premièrement l’herbe, ensuite l’épi, et puis le plein froment dans l’épi;
Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
29 et quand le fruit est produit, on y met aussitôt la faucille, parce que la moisson est arrivée.
А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
30 Il disait aussi: Comment comparerons-nous le royaume de Dieu, ou par quelle parabole le représenterons-nous?
І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
31 Il est semblable à un grain de moutarde, qui, lorsqu’il est semé sur la terre, est la plus petite de toutes les semences qui sont sur la terre;
Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
32 et après qu’il est semé, il monte et devient plus grand que toutes les herbes, et jette de grandes branches, de sorte que les oiseaux du ciel peuvent demeurer sous son ombre.
Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
33 Et par plusieurs paraboles de cette sorte, il leur annonçait la parole, selon qu’ils pouvaient l’entendre;
І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
34 mais il ne leur parlait pas sans parabole; et en particulier il interprétait tout à ses disciples.
І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
35 Et en ce jour-là, le soir étant venu, il leur dit: Passons à l’autre rive.
І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
36 Et ayant renvoyé la foule, ils le prennent dans un bateau, comme il était; et d’autres bateaux aussi étaient avec lui.
І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
37 Et il se lève un grand tourbillon de vent, et les vagues se jetaient dans le bateau, de sorte qu’il s’emplissait déjà.
І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
38 Et il était, lui, à la poupe, dormant sur un oreiller; et ils le réveillent et lui disent: Maître, ne te mets-tu pas en peine que nous périssions?
А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
39 Et s’étant réveillé, il reprit le vent, et dit à la mer: Fais silence, tais-toi! Et le vent tomba, et il se fit un grand calme.
Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“І стих вітер, — і тиша велика настала.
40 Et il leur dit: Pourquoi êtes-vous ainsi craintifs? Comment n’avez-vous pas de foi?
І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
41 Et ils furent saisis d’une grande peur, et ils dirent entre eux: Qui donc est celui-ci, que le vent même et la mer lui obéissent?
А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“
