Marc 10
1 Et de là, se levant, il vient vers les confins de la Judée, et au-delà du Jourdain; et des foules se rassemblent encore auprès de lui; et il les enseignait encore, comme il avait coutume.
І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.
2 Et des pharisiens vinrent à lui, et, pour l’éprouver, lui demandèrent: Est-il permis à un homme de répudier sa femme?
І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“
3 Et lui, répondant, leur dit: Qu’est-ce que Moïse vous a commandé?
А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“
4 Et ils dirent: Moïse a permis d’écrire une lettre de divorce, et de répudier [sa femme].
Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.
5 Et Jésus, répondant, leur dit: Il vous a écrit ce commandement à cause de votre dureté de cœur;
Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.
6 mais au commencement de la création, Dieu les fit mâle et femelle:
Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.
7 c’est pourquoi l’homme laissera son père et sa mère et sera uni à sa femme,
Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,
8 et les deux seront une seule chair; ainsi ils ne sont plus deux, mais une seule chair.
і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.
9 Ce donc que Dieu a uni, que l’homme ne le sépare pas.
Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“
10 Et dans la maison encore, ses disciples l’interrogèrent sur ce sujet;
А вдома про це учні знов запитали Його.
11 et il leur dit: Quiconque répudiera sa femme et en épousera une autre, commet adultère envers la première;
І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.
12 et si une femme répudie son mari, et en épouse un autre, elle commet adultère.
І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.
13 Et on lui apporta de petits enfants, afin qu’il les touche; et les disciples reprenaient ceux qui les apportaient;
Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли.
14 et Jésus, voyant [cela], en fut indigné, et leur dit: Laissez venir à moi les petits enfants; ne les en empêchez pas; car à de tels est le royaume de Dieu.
А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!
15 En vérité, je vous dis: quiconque ne recevra pas le royaume de Dieu comme un petit enfant, n’y entrera point.
Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.
16 Et les ayant pris entre ses bras, il posa les mains sur eux et les bénit.
І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.
17 Et comme il sortait sur la route, un homme accourut, et, se jetant à genoux devant lui, il lui demanda: Bon maître, que ferai-je afin que j’hérite de la vie éternelle? (aiōnios g166)
І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“ (aiōnios g166)
18 Et Jésus lui dit: Pourquoi m’appelles-tu bon? Nul n’est bon, sinon un [seul], Dieu.
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
19 Tu sais les commandements: Ne commets point adultère; ne tue point; ne dérobe point; ne dis point de faux témoignage; ne fais tort à personne; honore ton père et ta mère.
Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.
20 Et répondant, il lui dit: Maître, j’ai gardé toutes ces choses dès ma jeunesse.
А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.
21 Et Jésus, l’ayant regardé, l’aima, et lui dit: Une chose te manque: va, vends tout ce que tu as et donne aux pauvres, et tu auras un trésor dans le ciel, et viens, suis-moi, ayant chargé la croix.
Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.
22 Et lui, affligé de cette parole, s’en alla tout triste, car il avait de grands biens.
А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!
23 Et Jésus, ayant regardé tout à l’entour, dit à ses disciples: Combien difficilement ceux qui ont des biens entreront-ils dans le royaume de Dieu!
І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“
24 Et les disciples s’étonnèrent de ses paroles; et Jésus, répondant encore, leur dit: Enfants, combien il est difficile à ceux qui se confient aux richesses d’entrer dans le royaume de Dieu!
І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „ Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
25 Il est plus facile qu’un chameau passe par un trou d’aiguille, qu’un riche n’entre dans le royaume de Dieu.
Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“
26 Et ils s’en étonnèrent excessivement, disant entre eux: Et qui peut être sauvé?
А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“
27 Et Jésus, les ayant regardés, dit: Pour les hommes, cela est impossible, mais non pas pour Dieu; car toutes choses sont possibles pour Dieu.
Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“
28 Pierre se mit à lui dire: Voici, nous avons tout quitté et nous t’avons suivi.
А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“.
29 Jésus, répondant, dit: En vérité, je vous dis: il n’y a personne qui ait quitté maison, ou frères, ou sœurs, ou père, ou mère, [ou femme], ou enfants, ou champs, pour l’amour de moi et pour l’amour de l’évangile,
Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,
31 Mais plusieurs qui sont les premiers seront les derniers; et les derniers seront les premiers.
І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.
32 Et ils étaient en chemin, montant à Jérusalem, et Jésus allait devant eux; et ils étaient stupéfiés et craignaient en le suivant. Et prenant encore une fois les douze avec lui, il se mit à leur dire les choses qui devaient lui arriver:
Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має:
33 Voici, nous montons à Jérusalem; et le fils de l’homme sera livré aux principaux sacrificateurs et aux scribes; et ils le condamneront à mort, et le livreront aux nations;
„Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34 et ils se moqueront de lui, et le fouetteront, et cracheront contre lui, et le feront mourir; et il ressuscitera le troisième jour.
і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“
35 Et Jacques et Jean, fils de Zébédée, viennent à lui, disant: Maître, nous voudrions que tu fasses pour nous tout ce que nous te demanderons.
І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“.
36 Et il leur dit: Que voulez-vous que je fasse pour vous?
А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“
37 Et ils lui dirent: Accorde-nous que nous soyons assis, l’un à ta droite et l’un à ta gauche, dans ta gloire.
Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“!
38 Et Jésus leur dit: Vous ne savez ce que vous demandez. Pouvez-vous boire la coupe que moi je bois, ou être baptisés du baptême dont moi je serai baptisé?
А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“
39 Et ils lui dirent: Nous le pouvons. Et Jésus leur dit: Vous boirez bien la coupe que moi je bois, et vous serez baptisés du baptême dont moi je serai baptisé;
Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
40 mais de s’asseoir à ma droite ou à ma gauche, n’est pas à moi pour le donner, sinon à ceux pour lesquels cela est préparé.
А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“.
41 Et les dix, l’ayant entendu, en conçurent de l’indignation à l’égard de Jacques et de Jean.
Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана.
42 Et Jésus, les ayant appelés auprès de lui, leur dit: Vous savez que ceux qui sont réputés gouverner les nations dominent sur elles, et que les grands d’entre eux usent d’autorité sur elles;
А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43 mais il n’en est pas ainsi parmi vous, mais quiconque voudra devenir grand parmi vous, sera votre serviteur,
Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.
44 et quiconque d’entre vous voudra devenir le premier, sera l’esclave de tous.
А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.
45 Car aussi le fils de l’homme n’est pas venu pour être servi, mais pour servir et pour donner sa vie en rançon pour plusieurs.
Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“.
46 Et ils arrivent à Jéricho; et comme il sortait de Jéricho avec ses disciples et une grande foule, Bartimée l’aveugle, le fils de Timée, était assis sur le bord du chemin et mendiait.
І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв.
47 Et ayant entendu dire que c’était Jésus le Nazarénien, il se mit à crier et à dire: Fils de David, Jésus, aie pitié de moi!
І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“
48 Et plusieurs le reprirent afin qu’il se taise; mais il criait d’autant plus fort: Fils de David! aie pitié de moi!
І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
49 Et Jésus, s’arrêtant, dit qu’on l’appelle; et ils appellent l’aveugle, lui disant: Aie bon courage, lève-toi, il t’appelle.
І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“.
50 Et jetant loin son vêtement, il se leva en hâte et s’en vint à Jésus.
А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.
51 Et Jésus, répondant, lui dit: Que veux-tu que je te fasse? Et l’aveugle lui dit: Rabboni, que je recouvre la vue.
А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“
52 Et Jésus lui dit: Va, ta foi t’a guéri; et aussitôt il recouvra la vue, et il le suivit dans le chemin.
Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою.
