Lamentations 3
1 Je suis l’homme qui ai vu l’affliction par la verge de sa fureur.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 Il m’a conduit et amené dans les ténèbres, et non dans la lumière.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Certes c’est contre moi qu’il a tout le jour tourné et retourné sa main.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 Il a fait vieillir ma chair et ma peau; il a brisé mes os.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 Il a bâti contre moi, et m’a environné de fiel et de peine.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 Il m’a fait habiter dans des lieux ténébreux, comme ceux qui sont morts depuis longtemps.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 Il a fait une clôture autour de moi, afin que je ne sorte point; il a appesanti mes chaînes.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Même quand je crie et que j’élève ma voix, il ferme l’accès à ma prière.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 Il a barré mes chemins avec des pierres de taille; il a bouleversé mes sentiers.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 Il a été pour moi un ours aux embûches, un lion dans les lieux cachés.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 Il a fait dévier mes chemins et m’a déchiré; il m’a rendu désolé.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 Il a bandé son arc, et m’a placé comme un but pour la flèche.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 Il a fait entrer dans mes reins les flèches de son carquois.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 Je suis la risée de tout mon peuple, leur chanson tout le jour.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 Il m’a rassasié d’amertumes, il m’a abreuvé d’absinthe.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 Il m’a brisé les dents avec du gravier; il m’a couvert de cendre.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 Et tu as rejeté mon âme loin de la paix, j’ai oublié le bonheur;
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 et j’ai dit: Ma confiance est périe, et mon espérance en l’Éternel.
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Souviens-toi de mon affliction, et de mon bannissement, de l’absinthe et du fiel.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 Mon âme s’en souvient sans cesse, et elle est abattue au-dedans de moi. –
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 Je rappelle ceci à mon cœur, c’est pourquoi j’ai espérance:
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 Ce sont les bontés de l’Éternel que nous ne sommes pas consumés, car ses compassions ne cessent pas;
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 elles sont nouvelles chaque matin; grande est ta fidélité!
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 L’Éternel est ma portion, dit mon âme; c’est pourquoi j’espérerai en lui.
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 L’Éternel est bon pour ceux qui s’attendent à lui, pour l’âme qui le cherche.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 C’est une chose bonne qu’on attende, et dans le silence, le salut de l’Éternel.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 Il est bon à l’homme de porter le joug dans sa jeunesse:
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 Il est assis solitaire, et se tait, parce qu’il l’a pris sur lui;
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 il met sa bouche dans la poussière: peut-être y aura-t-il quelque espoir.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Il présente la joue à celui qui le frappe, il est rassasié d’opprobres.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 Car le Seigneur ne rejette pas pour toujours;
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 mais, s’il afflige, il a aussi compassion, selon la grandeur de ses bontés;
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 car ce n’est pas volontiers qu’il afflige et contriste les fils des hommes.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 Qu’on écrase sous les pieds tous les prisonniers de la terre,
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 qu’on fasse fléchir le droit d’un homme devant la face du Très-haut,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 qu’on fasse tort à un homme dans sa cause, le Seigneur ne le voit-il point?
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Qui est-ce qui dit une chose, et elle arrive, quand le Seigneur ne l’a point commandée?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 N’est-ce pas de la bouche du Très-haut que viennent les maux et les biens?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Pourquoi un homme vivant se plaindrait-il, un homme, à cause de la peine de ses péchés?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Recherchons nos voies, et scrutons-les, et retournons jusqu’à l’Éternel.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Élevons nos cœurs avec nos mains vers Dieu dans les cieux.
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 Nous avons désobéi et nous avons été rebelles; tu n’as pas pardonné.
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 Tu t’es enveloppé de colère et tu nous as poursuivis; tu as tué, tu n’as point épargné.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 Tu t’es enveloppé d’un nuage, de manière à ce que la prière ne passe point.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Tu nous as faits la balayure et le rebut au milieu des peuples.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 Tous nos ennemis ont ouvert la bouche sur nous.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 La frayeur et la fosse sont venues sur nous, la destruction et la ruine.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Des ruisseaux d’eaux coulent de mes yeux à cause de la ruine de la fille de mon peuple.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 Mon œil se fond en eau, il ne cesse pas et n’a point de relâche,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 jusqu’à ce que l’Éternel regarde et voie des cieux.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 Mon œil afflige mon âme à cause de toutes les filles de ma ville.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Ceux qui sont mes ennemis sans cause m’ont donné la chasse comme à l’oiseau.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 Ils m’ont ôté la vie dans une fosse, et ont jeté des pierres sur moi.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Les eaux ont coulé par-dessus ma tête; j’ai dit: Je suis retranché!
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 J’ai invoqué ton nom, ô Éternel! de la fosse des abîmes.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Tu as entendu ma voix; ne cache point ton oreille à mon soupir, à mon cri.
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Tu t’es approché au jour où je t’ai invoqué; tu as dit: Ne crains pas.
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 Seigneur, tu as pris en main la cause de mon âme, tu as racheté ma vie.
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Tu as vu, Éternel, le tort qu’on me fait; juge ma cause.
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Tu as vu toute leur vengeance, toutes leurs machinations contre moi.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 Tu as entendu leurs outrages, ô Éternel! toutes leurs machinations contre moi,
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 les lèvres de ceux qui s’élèvent contre moi, et ce qu’ils se proposent contre moi tout le jour.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Regarde quand ils s’asseyent et quand ils se lèvent: je suis leur chanson.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 Rends-leur une récompense, ô Éternel! selon l’ouvrage de leurs mains.
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Donne-leur un cœur cuirassé; ta malédiction soit sur eux!
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 Poursuis-les dans ta colère et détruis-les de dessous les cieux de l’Éternel.
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
