Job 6
1 Et Job répondit et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Oh! si mon chagrin était bien pesé, et si on mettait toute ma calamité dans la balance!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Car maintenant elle pèserait plus que le sable des mers; c’est pourquoi mes paroles sont outrées;
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Car les flèches du Tout-puissant sont en moi, leur venin boit mon esprit; les frayeurs de Dieu se rangent en bataille contre moi.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 L’âne sauvage brait-il auprès de l’herbe? Le bœuf mugit-il auprès de son fourrage?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Ce qui est insipide, le mange-t-on sans sel? Y a-t-il de la saveur dans le blanc d’un œuf?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Ce que mon âme refusait de toucher est comme ma dégoûtante nourriture.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 Oh! si ma demande s’accomplissait, et si Dieu m’accordait mon désir,
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 S’il plaisait à Dieu de m’écraser, de lâcher sa main et de me retrancher!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Alors il y aurait encore pour moi une consolation, et, dans la douleur qui ne m’épargne pas, je me réjouirais de ce que je n’ai pas renié les paroles du Saint.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Quelle est ma force pour que j’attende, et quelle est ma fin pour que je patiente?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Ma force est-elle la force des pierres? Ma chair est-elle d’airain?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 N’est-ce pas qu’il n’y a point de secours en moi, et que toute capacité est chassée loin de moi?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 À celui qui est défaillant est due la miséricorde de la part de son ami, sinon il abandonnera la crainte du Tout-puissant.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Mes frères m’ont trahi comme un torrent, comme le lit des torrents qui passent,
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 Qui sont troubles à cause des glaces, dans lesquels la neige se cache;
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 Au temps où ils se resserrent ils tarissent, quand la chaleur les frappe ils disparaissent de leur lieu:
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Ils serpentent dans les sentiers de leur cours, ils s’en vont dans le désert, et périssent.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Les caravanes de Théma les cherchaient du regard, les voyageurs de Sheba s’attendaient à eux;
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 Ils ont été honteux de leur confiance; ils sont venus là, et ont été confondus.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 De même maintenant vous n’êtes rien; vous avez vu un objet de terreur, et vous vous êtes effrayés.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Ai-je dit: Donnez-moi, et de votre richesse faites-moi des présents,
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 Et délivrez-moi de la main de l’oppresseur, et rachetez-moi de la main des terribles?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Enseignez-moi, et je me tairai; et faites-moi comprendre en quoi je me trompe.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Combien sont puissantes les paroles justes! Mais la censure de votre part que reprend-elle?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Songez-vous à censurer des discours? Mais les paroles d’un désespéré ne sont faites que pour le vent.
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Certes, vous tombez sur l’orphelin, et vous creusez [une fosse] pour votre ami.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Et maintenant, si vous voulez, regardez-moi; vous mentirais-je donc en face?
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Revenez, je vous prie; qu’il n’y ait pas d’injustice; oui, revenez encore: ma justice sera là.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Y a-t-il de l’iniquité en ma langue? Mon palais ne discernerait-il pas la méchanceté?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
