Job 5
1 Crie donc! Y a-t-il quelqu’un qui te réponde? Et vers lequel des saints te tourneras-tu?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Car le chagrin fait mourir le sot, et la jalousie tue le simple.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 J’ai vu le sot s’enraciner, et soudain j’ai maudit sa demeure;
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Ses fils sont loin de la sûreté, et sont écrasés dans la porte, et il n’y a personne pour délivrer;
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Sa moisson, l’affamé la mange, et jusque parmi les épines il la prend; et le piège guette son bien.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Car l’affliction ne sort pas de la poussière, et la misère ne germe pas du sol;
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Car l’homme est né pour la misère, comme les étincelles volent en haut.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Mais moi je rechercherai Dieu, et devant Dieu je placerai ma cause, –
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Qui fait de grandes choses qu’on ne peut sonder, des merveilles à ne pouvoir les compter;
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Qui donne la pluie sur la face de la terre, et envoie des eaux sur la face des campagnes,
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Plaçant en haut ceux qui sont abaissés; et ceux qui sont en deuil sont élevés au bonheur.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Il dissipe les projets des hommes rusés, et leurs mains n’accomplissent pas leurs conseils.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Il prend les sages dans leur ruse, et le conseil des astucieux est précipité:
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 De jour, ils rencontrent les ténèbres, et en plein midi ils marchent à tâtons, comme de nuit.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Et il sauve le pauvre de l’épée, de leur bouche, et de la main du fort;
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Et il arrive au chétif ce qu’il espère, et l’iniquité a la bouche fermée.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Voici, bienheureux l’homme que Dieu reprend! Ne méprise donc pas le châtiment du Tout-puissant.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Car c’est lui qui fait la plaie et qui la bande; il frappe, et ses mains guérissent.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 En six détresses il te délivrera, et, dans sept, le mal ne t’atteindra pas.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 Dans la famine il te délivrera de la mort, et, dans la guerre, de la puissance de l’épée.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Tu seras à couvert du fouet de la langue, et tu ne craindras pas le désastre quand il viendra.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Tu te riras du désastre et de la faim, et tu n’auras pas peur des bêtes de la terre;
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Car tu auras une alliance avec les pierres des champs, et les bêtes des champs seront en paix avec toi.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Tu sauras que ta tente est prospère, tu visiteras ta demeure et tu n’y trouveras rien qui manque,
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Et tu sauras que ta postérité est nombreuse, et tes rejetons, comme l’herbe de la terre.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Tu entreras au sépulcre en bonne vieillesse, comme on enlève le tas de gerbes en sa saison.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Voici, nous avons examiné cela; il en est ainsi. Écoute-le, et sache-le pour toi-même.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
