Job 37
1 À cause de cela aussi mon cœur tremble, et tressaille comme s’il sortait de sa place.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Écoutez donc le bruit éclatant de sa voix et le grondement qui sort de sa bouche!
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Il le dirige sous tous les cieux, et son éclair, jusqu’aux extrémités de la terre:
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Après lui une voix rugit. Il tonne de sa voix majestueuse, et il ne retient pas ses éclairs quand il fait entendre sa voix.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Dieu tonne merveilleusement de sa voix, faisant de grandes choses que nous ne comprenons pas.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Car il dit à la neige: Tombe sur la terre! et aussi aux averses de pluie, et aux averses des pluies de sa force.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Il met un sceau sur la main de tout homme, afin que tous les hommes connaissent son œuvre.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Les bêtes sauvages rentrent dans leurs gîtes, et demeurent dans leurs repaires.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Des chambres [du midi] vient le tourbillon, et des vents du nord, le froid.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Au souffle de Dieu se forme la glace, et la largeur des eaux se resserre.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Il charge d’eau le nuage; sa lumière dissipe les nuées;
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Et sous sa conduite elles tournoient en tout sens, pour accomplir leur œuvre, tout ce qu’il leur commande sur la face du cercle de la terre,
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Soit qu’il les fasse venir comme verge, ou pour sa terre, ou en bonté.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Écoute ceci, Job; tiens-toi là, et discerne les œuvres merveilleuses de Dieu.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Sais-tu comment Dieu les a disposées et comment il fait briller l’éclair de sa nuée?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Comprends-tu le balancement des nuages, les œuvres merveilleuses de celui qui est parfait en connaissance, –
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Pourquoi tes vêtements sont chauds quand il donne du repos à la terre par le vent du midi?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 As-tu étendu avec lui la voûte céleste, aussi ferme qu’un miroir de fonte?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Fais-nous savoir ce que nous lui dirons! Nous ne savons préparer [des paroles], à cause de [nos] ténèbres.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Lui racontera-t-on que je parle? Si quelqu’un lui parle, il sera sûrement englouti.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Et maintenant on ne voit pas la lumière brillante, elle est [cachée] dans les nues; mais le vent passe et les [chasse, et] produit un ciel clair.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 L’or vient du nord; – par-devers Dieu est la majesté terrible.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Le Tout-puissant, nous ne le trouvons pas; grand en force, en jugement et en beaucoup de justice, il n’opprime pas.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 C’est pourquoi les hommes le craindront; aucun des sages de cœur ne le contemplera.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
