Job 31
1 J’ai fait alliance avec mes yeux: et comment aurais-je arrêté mes regards sur une vierge?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 Et quelle aurait été d’en haut [ma] portion de la part de Dieu, et, des hauts lieux, [mon] héritage de la part du Tout-puissant?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 La calamité n’est-elle pas pour l’inique, et le malheur pour ceux qui pratiquent le mal?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Lui, ne voit-il pas mon chemin, et ne compte-t-il point tous mes pas?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 Si j’ai marché avec fausseté, si mes pieds se sont hâtés vers la fraude,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 Qu’il me pèse dans la balance de justice, et Dieu reconnaîtra ma perfection.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 Si mon pas s’est détourné du chemin, et si mon cœur a suivi mes yeux, et si quelque souillure s’est attachée à ma main,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 Que je sème et qu’un autre mange, et que mes rejetons soient déracinés!…
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 Si mon cœur s’est laissé attirer vers une femme et que j’aie fait le guet à la porte de mon prochain,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 Que ma femme tourne la meule pour un autre, et que d’autres se penchent sur elle;
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 Car c’est là une infamie, et une iniquité punissable par les juges:
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 Car c’est un feu qui dévore jusque dans l’abîme et qui détruirait par la racine tout mon revenu…
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 Si j’ai méprisé le droit de mon serviteur ou de ma servante quand ils contestaient avec moi,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 Que ferais-je quand Dieu se lèverait? et s’il me visitait, que lui répondrais-je?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Celui qui m’a fait dans le sein de ma mère, ne les a-t-il pas faits [eux aussi], et un seul et même [Dieu] ne nous a-t-il pas formés dans la matrice?…
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 Si j’ai refusé aux misérables leur désir, si j’ai fait défaillir les yeux de la veuve;
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 Si j’ai mangé seul mon morceau, et que l’orphelin n’en ait pas mangé; –
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 Car dès ma jeunesse il m’a honoré comme un père, et dès le ventre de ma mère j’ai soutenu la [veuve]; …
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 Si j’ai vu quelqu’un périr faute de vêtement, et le pauvre manquer de couverture;
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 Si ses reins ne m’ont pas béni, et qu’il ne se soit pas réchauffé avec la toison de mes agneaux;
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 Si j’ai secoué ma main contre un orphelin, parce que je voyais mon appui dans la porte:
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 Que mon épaule se démette de sa jointure, et que mon bras cassé se détache de l’os!
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 Car la calamité de la part de Dieu m’était une frayeur, et devant sa grandeur je ne pouvais rien…
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 Si j’ai mis ma confiance dans l’or, si j’ai dit à l’or fin: C’est à toi que je me fie;
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 Si je me suis réjoui de ce que mes biens étaient grands, et de ce que ma main avait beaucoup acquis;
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 Si j’ai vu le soleil quand il brillait, et la lune quand elle marchait dans sa splendeur,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 Et que mon cœur ait été séduit en secret, et que ma bouche ait embrassé ma main, –
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 Cela aussi serait une iniquité punissable par le juge, car j’aurais renié le Dieu qui est en haut; …
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Si je me suis réjoui dans la calamité de celui qui me haïssait, si j’ai été ému de joie lorsque le malheur l’a trouvé; –
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 Même je n’ai pas permis à ma bouche de pécher, de demander sa vie par une exécration; …
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Si les gens de ma tente n’ont pas dit: Qui trouvera quelqu’un qui n’ait pas été rassasié de la chair de ses bêtes? –
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 L’étranger ne passait pas la nuit dehors, j’ouvrais ma porte sur le chemin; …
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 Si j’ai couvert ma transgression comme Adam, en cachant mon iniquité dans mon sein,
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Parce que je craignais la grande multitude, et que le mépris des familles me faisait peur, et que je sois resté dans le silence et ne sois pas sorti de ma porte…
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 Oh! si j’avais quelqu’un pour m’écouter! Voici ma signature. Que le Tout-puissant me réponde, et que ma partie adverse fasse un écrit!
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Ne le porterais-je pas sur mon épaule? Ne le lierais-je pas sur moi comme une couronne?
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 Je lui déclarerais le nombre de mes pas; comme un prince je m’approcherais de lui…
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 Si ma terre crie contre moi, et que ses sillons pleurent ensemble,
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 Si j’en ai mangé le revenu sans argent, et que j’aie tourmenté à mort l’âme de ses possesseurs,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 Que les épines croissent au lieu de froment, et l’ivraie au lieu d’orge! Les paroles de Job sont finies.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
