Job 23
1 Et Job répondit et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Encore aujourd’hui ma plainte est amère, la main qui s’appesantit sur moi est plus pesante que mon gémissement!
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 Oh! si je savais le trouver, et parvenir là où il est assis!
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 J’exposerais [ma] juste cause devant lui, et je remplirais ma bouche d’arguments;
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 Je saurais les paroles qu’il me répondrait, et je comprendrais ce qu’il me dirait.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Contesterait-il avec moi dans la grandeur de sa force? Non, mais il ferait attention à moi.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Là, un homme droit raisonnerait avec lui, et je serais délivré pour toujours de mon juge.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Voici, je vais en avant, mais il n’y est pas; et en arrière, mais je ne l’aperçois pas;
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 À gauche, quand il y opère, mais je ne le discerne pas; il se cache à droite, et je ne le vois pas.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 Mais il connaît la voie que je suis; il m’éprouve, je sortirai comme de l’or.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 Mon pied s’attache à ses pas; j’ai gardé sa voie, et je n’en ai point dévié.
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 Je ne me suis pas retiré du commandement de ses lèvres; j’ai serré [par-devers moi] les paroles de sa bouche plus que le propos de mon propre cœur.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 Mais lui, il a une [pensée], et qui l’en fera revenir? Ce que son âme désire, il le fait.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 Car il achèvera ce qui est déterminé pour moi; et bien des choses semblables sont auprès de lui.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 C’est pourquoi je suis terrifié devant sa face; je considère, et je suis effrayé devant lui.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 Et Dieu a fait défaillir mon cœur, et le Tout-puissant m’a frappé de terreur;
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 Parce que je n’ai pas été anéanti devant les ténèbres, et qu’il ne m’a pas caché l’obscurité.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
