< Job 22 >

1 Et Éliphaz, le Thémanite, répondit et dit:
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 L’homme peut-il être de quelque profit à Dieu? C’est bien à lui-même que l’homme intelligent profitera.
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Est-ce un plaisir pour le Tout-puissant que tu sois juste, et un gain [pour lui] que tu sois parfait dans tes voies?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Contestera-t-il avec toi parce qu’il te craint, [et] ira-t-il avec toi en jugement?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 Ta méchanceté n’est-elle pas grande, et tes iniquités ne sont-elles pas sans fin?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 Car sans cause tu as pris un gage de ton frère, et tu as dépouillé de leurs vêtements ceux qui étaient nus.
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Tu n’as pas donné d’eau à boire à celui qui défaillait de soif, et tu as refusé du pain à celui qui avait faim;
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 Et l’homme fort, … à lui était la terre, et celui qui était considéré y habitait.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Tu as renvoyé les veuves à vide, et les bras des orphelins ont été écrasés.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 C’est pourquoi il y a des pièges autour de toi, et une terreur subite t’effraie;
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Ou bien, ce sont des ténèbres, de sorte que tu ne vois pas, et le débordement des eaux te couvre.
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Dieu n’est-il pas aussi haut que les cieux? Regarde le faîte des étoiles, combien elles sont élevées!
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 Et tu as dit: Qu’est-ce que Dieu sait? Jugera-t-il à travers l’obscurité des nuées?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Les nuages l’enveloppent, et il ne voit pas; il se promène dans la voûte des cieux.
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Observes-tu le sentier ancien où ont marché les hommes vains,
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 Qui ont été emportés avant le temps, [et] dont les fondements se sont écoulés comme un fleuve;
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 Qui disaient à Dieu: Retire-toi de nous! Et que nous ferait le Tout-puissant? –
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 Quoiqu’il ait rempli de biens leurs maisons. Mais que le conseil des méchants soit loin de moi!
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 Les justes le verront et se réjouiront, et l’innocent se moquera d’eux:
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 Celui qui s’élevait contre nous n’a-t-il pas été retranché, et le feu n’a-t-il pas dévoré leur abondance?
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Réconcilie-toi avec Lui, je te prie, et sois en paix: ainsi le bonheur t’arrivera.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Reçois l’instruction de sa bouche, et mets ses paroles dans ton cœur.
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Si tu retournes vers le Tout-puissant, tu seras rétabli. Si tu éloignes l’iniquité de ta tente,
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 Et que tu mettes l’or avec la poussière, et [l’or d’]Ophir parmi les cailloux des torrents,
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 Le Tout-puissant sera ton or, et il sera pour toi de l’argent amassé.
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 Car alors tu trouveras tes délices dans le Tout-puissant, et vers Dieu tu élèveras ta face;
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Tu le supplieras et il t’entendra, et tu acquitteras tes vœux.
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 Tu décideras une chose, et elle te réussira, et la lumière resplendira sur tes voies.
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 Quand elles seront abaissées, alors tu diras: Lève-toi! et celui qui a les yeux baissés, Il le sauvera;
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 Même Il délivrera celui qui n’est pas innocent: il sera délivré par la pureté de tes mains.
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.

< Job 22 >