Job 21
1 Et Job répondit et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Écoutez, écoutez mon discours, et cela tiendra lieu de vos consolations.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Supportez-moi, et moi je parlerai, et après mes paroles, moque-toi!
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Ma plainte s’adresse-t-elle à un homme? Et pourquoi mon esprit ne serait-il pas à bout de patience?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Tournez-vous vers moi, et soyez étonnés, et mettez la main sur la bouche.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Quand je m’en souviens, je suis terrifié, et le frisson saisit ma chair:
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Pourquoi les méchants vivent-ils, deviennent-ils âgés, et croissent-ils même en force?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Leur postérité s’établit devant eux, auprès d’eux, et leurs descendants devant leurs yeux.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Leurs maisons sont en paix, loin de la frayeur, et la verge de Dieu n’est pas sur eux.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Leur taureau engendre sans manquer, leur vache vêle et n’avorte pas.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Ils font sortir leurs jeunes enfants comme un troupeau, et leurs enfants s’ébattent.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Ils chantent au son du tambourin et de la harpe, et se réjouissent au son du chalumeau.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Et ils disent à Dieu: Retire-toi de nous, nous ne prenons pas plaisir à la connaissance de tes voies.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Qu’est-ce que le Tout-puissant pour que nous le servions, et que nous profitera-t-il de nous adresser à lui?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Voici, leur bonheur n’est pas dans leur main. Loin de moi le conseil des méchants!
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Combien de fois la lampe des méchants s’éteint-elle, et leur calamité vient-elle sur eux, [et] leur distribue-t-Il des douleurs dans sa colère,
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 [Et] sont-ils comme la paille devant le vent, et comme la balle chassée par la tempête?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Dieu réserve à ses fils [la punition de] sa méchanceté: il la lui rend, et il le saura;
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Ses yeux verront sa calamité, et il boira de la fureur du Tout-puissant.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Car quel plaisir [a-t-il] à sa maison après lui, quand le nombre de ses mois est tranché?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Est-ce à Dieu qu’on enseignera la connaissance, quand c’est lui qui juge ceux qui sont haut élevés?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 L’un meurt en pleine vigueur, entièrement tranquille et à l’aise;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Ses flancs sont garnis de graisse, et la moelle de ses os est abreuvée.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Et l’autre meurt dans l’amertume de son âme et n’a jamais goûté le bonheur.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Ils gisent ensemble sur la poussière, et les vers les couvrent.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Voici, je connais vos pensées, et vos plans contre moi pour me faire violence.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Car vous dites: Où est la maison du noble, et où la tente des demeures des méchants?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Ne l’avez-vous pas demandé à ceux qui passent par le chemin? Et n’avez-vous pas reconnu ce qui les distingue:
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Que le méchant est épargné pour le jour de la calamité, qu’ils sont emmenés au jour de la fureur?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Qui lui dira en face sa voie? et ce qu’il a fait, qui le lui rendra?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Il sera conduit dans un sépulcre, et sur le tertre il veillera.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Les mottes de la vallée lui sont douces; et après lui tout homme suit à la file, et ceux qui l’ont précédé sont sans nombre.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Et comment me consolez-vous avec de vaines [consolations]? Vos réponses restent perfides.
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
