Job 17
1 Mon souffle est corrompu, mes jours s’éteignent: pour moi sont les sépulcres!
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Les moqueurs ne sont-ils pas autour de moi, et mes yeux ne demeurent-ils pas au milieu de leurs insultes?
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Dépose, je te prie, [un gage]; cautionne-moi auprès de toi-même: qui donc frappera dans ma main?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Car tu as fermé leur cœur à l’intelligence; c’est pourquoi tu ne les élèveras pas.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Celui qui trahit ses amis pour qu’ils soient pillés, les yeux de ses fils seront consumés.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Et il a fait de moi un proverbe des peuples, et je suis devenu un homme auquel on crache au visage.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Mon œil est terni par le chagrin, et mes membres sont tous comme une ombre.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Les hommes droits en seront étonnés, et l’innocent s’élèvera contre l’impie;
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Mais le juste tiendra ferme dans sa voie, et celui qui a les mains pures croîtra en force.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Mais quant à vous tous, revenez encore, je vous prie; mais je ne trouverai pas un sage parmi vous.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Mes jours sont passés, mes desseins sont frustrés, – les plans chéris de mon cœur.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Ils font de la nuit le jour, la lumière proche en présence des ténèbres.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 Je crie à la fosse: Tu es mon père! aux vers: Ma mère et ma sœur!
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Où donc est mon espoir? Et mon espoir, qui le verra?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
