Job 10
1 Mon âme est dégoûtée de ma vie; je laisserai libre cours à ma plainte, je parlerai dans l’amertume de mon âme,
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 Je dirai à Dieu: Ne me condamne pas; fais-moi savoir pourquoi tu contestes avec moi.
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Prends-tu plaisir à opprimer, que tu méprises le travail de tes mains, et que tu fasses briller ta lumière sur le conseil des méchants?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 As-tu des yeux de chair? Vois-tu comme voit l’homme mortel?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 Tes jours sont-ils comme les jours d’un mortel, ou tes années, comme les jours de l’homme,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 Que tu recherches mon iniquité et que tu scrutes mon péché;
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 Puisque tu sais que je ne suis pas un méchant, et que nul ne délivre de ta main?
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 Tes mains m’ont formé et m’ont façonné tout à l’entour en un tout, et tu m’engloutis!
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Souviens-toi, je te prie, que tu m’as façonné comme de l’argile, et que tu me feras retourner à la poussière.
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Ne m’as-tu pas coulé comme du lait, et fait cailler comme du fromage?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 Tu m’as revêtu de peau et de chair, tu m’as tissé d’os et de nerfs;
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 Tu m’as donné la vie, et tu as usé de bonté envers moi, et tes soins ont gardé mon esprit;
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Et tu cachais ces choses dans ton cœur: je sais que cela était par-devers toi.
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 Si j’ai péché, tu m’as aussi observé, et tu ne me tiendras pas pour innocent de mon iniquité.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 Si j’ai agi méchamment, malheur à moi! Si j’ai marché justement, je ne lèverai pas ma tête, rassasié que je suis de mépris et voyant ma misère.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 Et elle augmente: tu me fais la chasse comme un lion, et en moi tu répètes tes merveilles;
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 Tu renouvelles tes témoins contre moi, et tu multiplies ton indignation contre moi. Une succession [de maux] et un temps de misère sont avec moi.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 Et pourquoi m’as-tu fait sortir du sein [de ma mère]? J’aurais expiré, et aucun œil ne m’aurait vu!
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 J’aurais été comme si je n’avais pas été; de la matrice on m’aurait porté au sépulcre!
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Mes jours ne sont-ils pas en petit nombre? Qu’il cesse [donc], qu’il se retire de moi, et je me remonterai un peu,
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 Avant que je m’en aille, pour ne plus revenir, dans le pays de l’obscurité et de l’ombre de la mort,
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 Terre sombre comme les ténèbres de l’ombre de la mort, et où il n’y a que confusion, et où la clarté est comme des ténèbres profondes.
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
