Ecclésiaste 10
1 Les mouches mortes font sentir mauvais, elles font fermenter l’huile du parfumeur; [ainsi fait] un peu de folie, [à l’égard de] celui qui est estimé pour sa sagesse et sa gloire.
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
2 Le cœur du sage est à sa droite, et le cœur du sot, à sa gauche;
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
3 et même, quand l’insensé marche dans le chemin, le sens lui manque, et il dit à chacun qu’il est un insensé.
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 Si l’esprit du gouverneur s’élève contre toi, ne quitte pas ta place; car la douceur apaise de grands péchés.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
5 Il est un mal que j’ai vu sous le soleil, comme une erreur provenant du gouverneur:
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
6 le manque de sens est placé dans de hautes dignités, et les riches sont assis dans une position basse.
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
7 J’ai vu des serviteurs sur des chevaux, et des princes marchant sur la terre comme des serviteurs.
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
8 Qui creuse une fosse y tombe; et qui renverse une clôture, un serpent le mord.
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
9 Qui remue des pierres en sera meurtri; qui fend du bois se met en danger.
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
10 Si le fer est émoussé, et que [celui qui l’emploie] n’en aiguise pas le tranchant, il aura des efforts à faire; mais la sagesse est profitable pour amener le succès.
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
11 Si le serpent mord parce qu’il n’y a pas de charme, celui qui a une langue ne vaut pas mieux.
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
12 Les paroles de la bouche du sage sont pleines de grâce, mais les lèvres d’un sot l’engloutissent.
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
13 Le commencement des paroles de sa bouche est folie, et la fin de son discours est un mauvais égarement.
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
14 Et l’insensé multiplie les paroles: l’homme ne sait pas ce qui arrivera; et ce qui sera après lui, qui le lui déclarera?
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 Le travail des sots les lasse, parce qu’ils ne savent pas aller à la ville.
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Malheur à toi, terre qui as pour roi un jeune garçon, et dont les princes mangent dès le matin!
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
17 Bienheureuse toi, terre qui as pour roi le fils des nobles, et dont les princes mangent au temps convenable, pour [réparer] leurs forces, et non pour le [plaisir de] boire!
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
18 À cause de la paresse, la charpente s’affaisse; et à cause des mains lâches, la maison a des gouttières.
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
19 On fait un repas pour s’égayer, et le vin rend la vie joyeuse; mais l’argent répond à tout.
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
20 Ne maudis pas le roi, même dans ta pensée, et ne maudis pas le riche dans la chambre où tu couches, car l’oiseau des cieux en emporterait la voix, et ce qui a des ailes en divulguerait les paroles.
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
