< Actes 28 >

1 Et ayant été sauvés, alors nous avons appris que l’île s’appelait Malte.
Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит.
2 Et les barbares usèrent d’une humanité peu ordinaire envers nous, car ayant allumé un feu, ils nous reçurent tous, à cause de la pluie qui tombait et à cause du froid.
Чужоземці ж показали нам не мале милосерде: розложивши бо багаттє, прийняли всіх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду.
3 Et Paul ayant ramassé une quantité de branches sèches et les ayant mises sur le feu, une vipère sortit de la chaleur et s’attacha à sa main.
Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него.
4 Et quand les barbares virent la bête suspendue à sa main, ils se dirent l’un à l’autre: Assurément, cet homme est un meurtrier, puisque, après avoir été sauvé de la mer, Némésis n’a pas permis qu’il vive.
Побачивши чужоземці, що зьвірюка висіла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити.
5 Lui donc, ayant secoué la bête dans le feu, n’en souffrit aucun mal;
Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав ніякого лиха.
6 et ils s’attendaient à ce qu’il enflerait ou tomberait mort subitement. Mais quand ils eurent longtemps attendu et qu’ils eurent vu qu’il ne lui arrivait rien d’extraordinaire, changeant de sentiment, ils dirent que c’était un dieu.
Вони ж дожидали, що він мав опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що ніякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог.
7 Or aux environs de ce lieu-là se trouvaient des possessions du premier de l’île, nommé Publius, qui nous reçut, et nous logea durant trois jours avec beaucoup de bonté.
Навкруги ж сього місця були землі першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три дні поприятельски гостив.
8 Et il arriva que le père de Publius était [là] couché, souffrant beaucoup de la fièvre et de la dysenterie; et Paul, étant entré auprès de lui, pria et lui imposa les mains et le guérit.
І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його.
9 Mais ceci étant arrivé, les autres malades aussi qui se trouvaient dans l’île vinrent et furent guéris.
Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись.
10 Et ceux-ci nous firent aussi de grands honneurs, et à notre départ nous fournirent ce qui nous était nécessaire.
Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було).
11 Et trois mois après, nous sommes partis sur un navire d’Alexandrie qui avait hiverné dans l’île, et qui avait pour enseigne les Dioscures.
По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові,
12 Et ayant relâché à Syracuse, nous y sommes demeurés trois jours.
і припливши в Сиракузу, пробули (там) три дні.
13 De là nous avons fait un circuit, et nous sommes arrivés à Rhegium; et un jour après, le vent du midi s’étant levé, nous sommes arrivés le deuxième jour à Pouzzoles,
А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли,
14 où, ayant trouvé des frères, nous avons été priés de demeurer avec eux sept jours; et ainsi nous sommes allés à Rome.
де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сім день; і так прийшли в Рим.
15 Et de là, les frères, ayant appris les choses qui nous étaient arrivées, vinrent au-devant de nous jusqu’au Forum d’Appius et aux Trois-Tavernes; et Paul, les voyant, rendit grâces à Dieu et prit courage.
Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости.
16 Et lorsque nous sommes arrivés à Rome, [le centurion livra les prisonniers au préfet du prétoire, et] il fut permis à Paul de demeurer chez lui avec un soldat qui le gardait.
Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязнику воїводї; Павлу ж дозволено жити окреме з воїном, що стеріг його.
17 Or il arriva, trois jours après, que [Paul] convoqua ceux qui étaient les principaux des Juifs; et quand ils furent assemblés, il leur dit: Hommes frères, quoique je n’aie rien fait contre le peuple ou contre les coutumes des pères, fait prisonnier à Jérusalem, j’ai été livré entre les mains des Romains
Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нічого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передай я, яко вязник, у рука Римлянам.
18 qui, après m’avoir interrogé, voulaient me relâcher, parce qu’il n’y avait en moi aucun crime digne de mort.
Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо ніякої вини смерти не було в мені.
19 Mais les Juifs s’y opposant, j’ai été contraint d’en appeler à César, non que j’aie quelque accusation à porter contre ma nation.
Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій.
20 C’est donc là le sujet pour lequel je vous ai appelés, afin de vous voir et de vous parler, car c’est pour l’espérance d’Israël que je suis chargé de cette chaîne.
Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене.
21 Mais ils lui dirent: Pour nous, nous n’avons pas reçu de lettre de Judée à ton sujet; et aucun des frères qui sont arrivés n’a rapporté ou dit quelque mal de toi;
Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе.
22 mais nous demandons à entendre de toi quel est ton sentiment; car, quant à cette secte, il nous est connu que partout on la contredit.
Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.
23 Et lui ayant assigné un jour, plusieurs vinrent auprès de lui dans son logis; et il leur exposait [la vérité], en rendant témoignage du royaume de Dieu, depuis le matin jusqu’au soir, cherchant à les persuader [des choses] concernant Jésus, et par la loi de Moïse et par les prophètes.
Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеевого й з пророків, од ранку до вечера.
24 Et les uns furent persuadés par les choses qu’il disait; et les autres ne croyaient pas.
І деякі увірували в слова його, а инші не увірували.
25 Et n’étant pas d’accord entre eux, ils se retirèrent, après que Paul leur eut dit une seule parole: L’Esprit Saint a bien parlé à nos pères par Ésaïe le prophète,
І, будучи в незгоді між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,
26 disant: « Va vers ce peuple et dis: En entendant vous entendrez et vous ne comprendrez point, et en voyant vous verrez et vous n’apercevrez point;
глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:
27 car le cœur de ce peuple s’est épaissi et ils ont endurci leurs oreilles, et ils ont fermé leurs yeux, de peur qu’ils ne voient des yeux, et qu’ils n’entendent des oreilles et qu’ils ne comprennent du cœur, et qu’ils ne se convertissent, et que je ne les guérisse ».
бо серце сього народу затверділо, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не виділи очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.
28 Sachez donc que ce salut de Dieu a été envoyé aux nations; et eux écouteront.
Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть.
29 [Quand il eut dit ces choses, les Juifs se retirèrent, ayant entre eux une grande discussion.]
І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою.
30 Et [Paul] demeura deux ans entiers dans un logement qu’il avait loué pour lui, et il recevait tous ceux qui venaient vers lui,
Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хаті своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,
31 prêchant le royaume de Dieu et enseignant les choses qui regardent le seigneur Jésus Christ, avec toute hardiesse, sans empêchement.
проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.

< Actes 28 >