Psaumes 78
1 Cantique d'Asaph. Ecoute, ô mon peuple, mon enseignement; prête l'oreille aux paroles de ma bouche.
Пісня навча́льна Асафова.
2 Je vais ouvrir ma bouche pour dire des sentences, je publierai les mystères des temps anciens.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Ce que nous avons entendu, ce que nous avons appris, ce que nos pères nous ont raconté,
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 nous ne le cacherons pas à leurs enfants; nous dirons à la génération future les louanges de Yahweh, et sa puissance, et les prodiges qu'il a opérés.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Il a mis une règle en Jacob, il a établi une loi en Israël, qu'il a enjoint à nos pères d'apprendre à leurs enfants,
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 pour qu'elles soient connues des générations suivantes, des enfants qui naîtraient et qui se lèveraient, pour les raconter à leur tour à leurs enfants.
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Ainsi ils mettraient en Dieu leur confiance, ils n'oublieraient point les œuvres de Dieu, et ils observeraient ses préceptes;
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 ils ne seraient point, comme leurs pères, une race indocile et rebelle, une race au cœur volage, dont l'esprit n'est pas fidèle à Dieu.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Les fils d'Ephraïm, archers habiles à tirer de l'arc, ont tourné le dos au jour du combat;
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 ils n'ont pas gardé l'alliance de Dieu, ils ont refusé de marcher selon sa loi;
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 ils ont mis en oubli ses grandes œuvres, et les merveilles qu'il leur avait montrées.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Devant leurs pères, il avait fait des prodiges, au pays de l'Egypte, dans les campagnes de Tanis.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Il ouvrit la mer pour les faire passer; Il retint les eaux dressées comme un monceau
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Il les conduisit le jour par la nuée, et toute la nuit par un feu brillant.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Il fendit les rochers dans le désert, et il donna à boire comme des flots abondants.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Du rocher il fit jaillir des ruisseaux, et couler l'eau par torrents.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Mais ils continuèrent de pécher contre lui, de se révolter contre le Très-Haut dans le désert.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Ils tentèrent Dieu dans leur cœur, en demandant de la nourriture selon leur convoitise.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Ils parlèrent contre Dieu et dirent: " Dieu pourra-t-il dresser une table dans le désert?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Voici qu'il a frappé le rocher, et des eaux ont coulé, et des torrents se sont répandus; pourra-t-il aussi nous donner du pain ou bien procurer de la viande à son peuple? "
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Yahweh entendit et il fut irrité, un feu s'alluma contre Jacob, et la colère s'éleva contre Israël,
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 parce qu'ils n'avaient pas eu foi en Dieu et n'avaient pas espéré en son secours.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Cependant il commanda aux nuées d'en haut, et il ouvrit les portes du ciel;
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 il fit pleuvoir sur eux la manne pour les nourrir, et leur donna le froment du ciel.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Chacun mangea le pain des forts, Il leur envoya de la nourriture à satiété.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Il fit souffler dans le ciel le vent d'orient, il amena par sa puissance le vent du midi;
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 il fit pleuvoir sur eux la viande comme de la poussière, et les oiseaux ailés comme le sable des mers.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 Il les fit tomber au milieu de leur camp, autour de leurs tentes.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Ils mangèrent et se rassasièrent à l'excès; Dieu leur donna ce qu'ils avaient désiré.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Ils n'avaient pas encore satisfait leur convoitise, et leur nourriture était encore à leur bouche,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 quand la colère de Dieu s'éleva contre eux; il frappa de mort les mieux repus, il abattit les jeunes hommes d'Israël.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Après tout cela, ils péchèrent encore, et n'eurent pas foi dans ses prodiges.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Alors il dissipa leurs jours comme un souffle, et leurs années par une fin soudaine.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Quand il les frappait de mort, ils le cherchaient, ils revenaient, empressés à retrouver Dieu,
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 ils se rappelaient que Dieu était leur rocher, et le Dieu Très-Haut leur libérateur.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Mais ils le trompaient par leurs paroles, et leur langue lui mentait;
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 leur cœur n'était pas ferme avec lui, ils n'étaient pas fidèles à son alliance.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Mais lui est miséricordieux: il pardonne le péché et ne détruit pas; souvent il retint sa colère, et ne se livra pas à toute sa fureur.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Il se souvenait qu'ils n'étaient que chair, un souffle qui s'en va et ne revient plus.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Que de fois ils se révoltèrent contre lui dans le désert, ils l'irritèrent dans la solitude!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Ils ne cessèrent de tenter Dieu et de provoquer le Saint d'Israël.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Ils ne se souvinrent plus de sa puissance, du jour où il les délivra de l'oppresseur,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 où il montra ses prodiges en Egypte, ses actions merveilleuses dans les campagnes de Tanis.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Il changea leurs fleuves en sang, et ils ne purent boire à leurs ruisseaux.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Il envoya contre eux le moucheron qui les dévora, et la grenouille qui les fit périr.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Il livra leurs récoltes à la sauterelle, le produit de leur travail à ses essaims.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Il détruisit leurs vignes par la grêle, et leurs sycomores par les grêlons.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Il abandonna leur bétail à la grêle, et leurs troupeaux aux coups de la foudre.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Il déchaîna contre eux le feu de son courroux, la fureur, la rage et la détresse, toute une armée d'anges de malheur.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Il donna libre carrière à sa colère, il ne sauva pas leur âme de la mort, il livra leur vie à la destruction.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Il frappa tous les premiers-nés en Egypte, les prémices de la force sous les tentes de Cham.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Il fit partir son peuple comme des brebis, il les mena comme un troupeau dans le désert.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Il les dirigea sûrement, sans qu'ils eussent rien à craindre, et la mer engloutit leurs ennemis.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Il les fit arriver jusqu'à sa frontière sainte, jusqu'à la montagne que sa droite a conquise.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Il chassa les nations devant eux, leur assigna par le sort leur part d'héritage, et fit habiter dans leurs tentes les tribus d'Israël.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Cependant ils ont encore tenté et provoqué le Dieu Très-Haut, et ils n'ont pas observé ses ordonnances.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Ils se sont détournés et ont été infidèles comme leurs pères, ils se sont détournés comme un arc trompeur.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Ils l'ont irrité par leurs hauts lieux, ils ont excité sa jalousie par leurs idoles.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Dieu entendit et s'indigna, il prit Israël en grande aversion.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Il dédaigna la demeure de Silo, la tente où il habitait parmi les hommes.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Il livra sa force à la captivité, et sa majesté aux mains de l'ennemi.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Il abandonna son peuple au glaive, et il s'indigna contre son héritage.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Le feu dévora ses jeunes hommes, et ses vierges n'entendirent point le chant nuptial.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Ses prêtres tombèrent par l'épée, et ses veuves ne se lamentèrent point.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Le Seigneur se réveilla, comme un homme endormi, pareil au guerrier subjugué par le vin.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 Il frappa ses ennemis par derrière, il leur infligea une honte éternelle.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Mais il prit en aversion la tente de Joseph, et il répudia la tribu d'Ephraïm.
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Il choisit la tribu de Juda, la montagne de Sion qu'il aimait.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Et il bâtit son sanctuaire comme les hauteurs du ciel, comme la terre qu'il a fondée pour toujours.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Il choisit David, son serviteur, et le tira des bergeries;
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Il le prit derrière les brebis mères, pour paître Jacob, son peuple, et Israël, son héritage.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Et David les guida dans la droiture de son cœur, et il les conduisit d'une main habile.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
