Psaumes 77
1 Au maître de chant, ... Idithun. Psaume d'Asaph. Ma voix s'élève vers Dieu, et je crie; ma voix s'élève vers Dieu: qu'il m'entende!
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 Au jour de ma détresse, je cherche le Seigneur; mes mains sont étendues la nuit sans se lasser; mon âme refuse toute consolation.
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 Je me souviens de Dieu, et je gémis; je médite, et mon esprit est abattu. — Séla.
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 Tu tiens mes paupières ouvertes; et, dans mon agitation, je ne puis parler.
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 Alors je pense aux jours anciens, aux années d'autrefois.
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 Je me rappelle mes cantiques pendant la nuit, je réfléchis au dedans de mon cœur, et mon esprit se demande:
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 " Le Seigneur rejettera-t-il pour toujours, ne sera-t-il plus favorable?
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 Sa bonté est-elle épuisée pour jamais, en est-ce fait de ses promesses pour les âges futurs?
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 Dieu a-t-il oublié sa clémence, a-t-il, dans sa colère, retiré sa miséricorde? " — Séla.
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 Je dis: " Ce qui fait ma souffrance, c'est que la droite du Très-Haut a changé! "
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 Je veux rappeler les œuvres de Yahweh, car je me souviens de tes merveilles d'autrefois,
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 Je veux réfléchir sur toutes tes œuvres, et méditer sur tes hauts faits.
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 O Dieu, tes voies sont saintes: quel Dieu est grand comme notre Dieu?
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 Tu es le Dieu qui fait des prodiges; tu as manifesté ta puissance parmi les nations.
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 Par ton bras, tu as délivré ton peuple, les fils de Jacob et de Joseph. — Séla.
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 Les eaux t'ont vu, ô Dieu, les eaux t'ont vu, et elles ont tremblé; les abîmes se sont émus.
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 Les nuées déversèrent leurs eaux, les nues firent entendre leur voix, et tes flèches volèrent de toutes parts.
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 Ton tonnerre retentit dans le tourbillon; les éclairs illuminèrent le monde; la terre frémit et trembla.
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 La mer fut ton chemin, les grandes eaux ton sentier, et l'on ne put reconnaître tes traces.
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 Tu as conduit ton peuple comme un troupeau, par la main de Moïse et d'Aaron.
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
