Proverbes 5
1 Mon fils, sois attentif à ma sagesse, et prête l’oreille à mon intelligence,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 afin que tu conserves la réflexion, et que tes lèvres gardent la science.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Car les lèvres de l’étrangère distillent le miel, et son palais est plus doux que l’huile.
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 Mais à la fin elle est amère comme l’absinthe, aiguë comme un glaive à deux tranchants.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Elle ne considère pas le chemin de la vie, ses pas s’en vont incertains elle ne sait où.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Et maintenant, mes fils, écoutez-moi, et ne vous écartez pas des paroles de ma bouche.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Eloigne d’auprès d’elle ton chemin, ne t’approche pas de la porte de sa maison,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 de peur que tu ne livres à d’autres la fleur de ta jeunesse, et tes années au tyran cruel;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 de peur que des étrangers ne se rassasient de tes biens, et que le fruit de ton travail ne passe dans la maison d’autrui;
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 de peur que tu ne gémisses à la fin, quand ta chair et ton corps seront consumés,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 et que tu ne dises: Comment donc ai-je pu haïr la correction, et comment mon cœur a-t-il dédaigné la réprimande?
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Comment ai-je pu ne pas écouter la voix de mes maîtres, ne pas prêter l’oreille à ceux qui m’instruisaient?
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 J’ai failli en venir au comble du malheur, au milieu du peuple et de l’assemblée.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Bois l’eau de ta citerne, les ruisseaux qui sortent de ton puits.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Que tes sources se répandent au dehors, que tes ruisseaux coulent sur les places publiques!
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Qu’ils soient pour toi seul, et non pour des étrangers avec toi!
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Que ta source soit bénie, et mets ta joie dans la femme de ta jeunesse.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Biche charmante, gracieuse gazelle, — que ses charmes t’enivrent en tout temps, sois toujours épris de son amour!
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Pourquoi, mon fils, t’éprendrais-tu d’une étrangère, et embrasserais-tu le sein d’une inconnue?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Car devant les yeux de Yahweh sont les voies de l’homme, il considère tous ses sentiers.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Le méchant est pris dans ses propres iniquités, il est saisi par les liens de son péché.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Il mourra faute de correction, il sera trompé par l’excès de sa folie.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
