Job 27
1 Job reprit son discours et dit:
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 Par le Dieu vivant qui me refuse justice, par le Tout-Puissant qui remplit mon âme d'amertume:
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 aussi longtemps que j'aurai la respiration, que le souffle de Dieu sera dans mes narines,
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 mes lèvres ne prononceront rien d'inique, ma langue ne proférera pas le mensonge.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Loin de moi la pensée de vous donner raison! Jusqu'à ce que j'expire, je défendrai mon innocence.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 J'ai entrepris ma justification, je ne l'abandonnerai pas; mon cœur ne condamne aucun de mes jours.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 Que mon ennemi soit traité comme le méchant! Que mon adversaire ait le sort de l'impie!
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Quel sera l'espoir de l'impie quand Dieu le retranchera, quand il retirera son âme?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Est-ce que Dieu écoutera ses cris, au jour où l'angoisse viendra sur lui?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Trouve-t-il ses délices dans le Tout-Puissant? Adresse-t-il en tout temps ses prières à Dieu?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Je vous enseignerai la conduite de Dieu, et je ne vous cacherai pas les desseins du Tout-Puissant.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Voici que vous-mêmes, vous avez tous vu; pourquoi donc discourez-vous en vain?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 Voici la part que Dieu réserve au méchant, l'héritage que les violents reçoivent du Tout-Puissant.
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 S'il a des fils en grand nombre, c'est pour le glaive; ses rejetons ne seront pas rassasiés de pain.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Ses survivants seront ensevelis dans la mort, leurs veuves ne les pleureront pas.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 S'il amasse l'argent comme la poussière, s'il entasse les vêtements comme la boue,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 c'est lui qui entasse, mais c'est le juste qui les porte, c'est le juste qui hérite de ton argent.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 Sa maison est comme celle que bâtit la teigne, comme la hutte que se construit le gardien des vignes.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 Le riche se couche, c'est pour la dernière fois; il ouvre les yeux, il n'est plus.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Les terreurs fondent sur lui comme des eaux, un tourbillon l'enlève au milieu de la nuit.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 Le vent d'orient l'emporte, et il disparaît; il l'arrache violemment de sa demeure.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 Dieu lance sur lui ses traits sans pitié, il fuit éperdu loin de sa main;
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 on bat des mains à son sujet, de sa demeure on siffle sur lui.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
