Job 26
1 Alors Job prit la parole et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Comme tu sais venir en aide à la faiblesse, prêter secours au bras sans force!
„Як безси́лому ти допоміг, як раме́но підпер ти немо́жному?
3 Comme tu conseilles bien l’ignorant! Quelle abondance de sagesse tu fais paraître!
Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
4 À qui adresses-tu des paroles? Et de qui est l’esprit qui sort de ta bouche?
Кому́ ти слова́ говорив, і чий дух вийшов з тебе?
5 Devant Dieu, les ombres tremblent sous les eaux et leurs habitants.
Рефаїми тремтять під водою й всі її ме́шканці.
Голий шео́л перед Ним, і нема покриття́ Аваддо́ну. (Sheol h7585)
7 Il étend le septentrion sur le vide, il suspend la terre sur le néant.
Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив.
8 Il renferme les eaux dans ses nuages, et les nues ne se déchirent pas sous leur poids.
Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними.
9 Il voile la face de son trône, il étend sur lui ses nuées.
Він поставив престо́ла Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
10 Il a tracé un cercle à la surface des eaux, au point de division de la lumière et des ténèbres.
На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою.
11 Les colonnes du ciel s’ébranlent, et s’épouvantent à sa menace.
Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його.
12 Par sa puissance il soulève la mer, par sa sagesse il brise l’orgueil.
Він міццю Своєю вспоко́ює море, і Своїм розумом нищить Рага́ва.
13 Par son souffle le ciel devient serein, sa main a formé le serpent fuyard.
Своїм Духом Він небо прикра́сив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіо́на.
14 Tels sont les bords de ses voies, le léger murmure que nous en percevons; mais le tonnerre de sa puissance, qui pourra l’entendre?
Таж це все — самі кі́нці дороги Його, — бо ми тільки слабке́ шепоті́ння чува́ли про Нього, грім поту́ги ж Його — хто його зрозуміє?“
