Job 23
1 Alors Job prit la parole et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Oui, aujourd’hui ma plainte est amère, et pourtant ma main retient mes soupirs.
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 Oh! Qui me donnera de savoir où le trouver, d’arriver jusqu’à son trône!
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 Je plaiderais ma cause devant lui, et je remplirais ma bouche d’arguments.
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 Je saurais les raisons qu’il peut m’opposer, je verrais ce qu’il peut avoir à me dire.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 M’opposerait-il la grandeur de sa puissance? Ne jetterait-il pas au moins les yeux sur moi?
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Alors l’innocent discuterait avec lui, et je m’en irais absous pour toujours par mon juge.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Mais si je vais à l’orient, il n’y est pas; à l’occident, je ne l’aperçois pas.
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 Est-il occupé au septentrion, je ne le vois pas; se cache-t-il au midi, je ne puis le découvrir.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 Cependant il connaît les sentiers où je marche; qu’il m’examine, je sortirai pur comme l’or.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 Mon pied a toujours foulé ses traces; je me suis tenu dans sa voie sans dévier.
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 Je ne me suis pas écarté des préceptes de ses lèvres; j’ai fait plier ma volonté aux paroles de sa bouche.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 Mais il a une pensée: qui l’en fera revenir? Ce qu’il désire, il l’exécute.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 Il accomplira donc ce qu’il a décrété à mon sujet, et de pareils desseins, il en a beaucoup.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Voilà pourquoi je me trouble en sa présence; quand j’y pense, j’ai peur de lui.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 Dieu fait fondre mon cœur; le Tout-Puissant me remplit d’effroi.
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 Car ce ne sont pas les ténèbres qui me consument, ni l’obscurité dont ma face est voilée.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
