Psaumes 22
1 Au maître de chant. Sur « Biche de l’aurore ». Psaume de David. Mon Dieu, mon Dieu, pourquoi m’as-tu abandonné? Je gémis, et le salut reste loin de moi!
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Mon Dieu, je crie pendant le jour, et tu ne réponds pas; la nuit, et je n’ai pas de repos.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Pourtant tu es saint, tu habites parmi les hymnes d’Israël.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 En toi se sont confiés nos pères; ils se sont confiés, et tu les as délivrés.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Ils ont crié vers toi, et ils ont été sauvés; ils se sont confiés en toi, et ils n’ont pas été confus.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Et moi, je suis un ver, et non un homme, l’opprobre des hommes et le rebut du peuple.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Tous ceux qui me voient se moquent de moi; ils ouvrent les lèvres, ils branlent la tête:
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 « Qu’il s’abandonne à Yahweh! Qu’il le sauve, qu’il le délivre, puisqu’il l’aime! »
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Oui, c’est toi qui m’as tiré du sein maternel, qui m’as donné confiance sur les mamelles de ma mère.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 Dès ma naissance, je t’ai été abandonné; depuis le sein de ma mère, c’est toi qui es mon Dieu.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Ne t’éloigne pas de moi, car l’angoisse est proche, car personne ne vient à mon secours.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Autour de moi sont de nombreux taureaux, les forts de Basan m’environnent.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Ils ouvrent contre moi leur gueule, comme un lion qui déchire et rugit.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Je suis comme de l’eau qui s’écoule, et tous mes os sont disjoints; mon cœur est comme de la cire, il se fond dans mes entrailles.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Ma force s’est desséchée comme un tesson d’argile, et ma langue s’attache à mon palais; tu me couches dans la poussière de la mort.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Car des chiens m’environnent, une troupe de scélérats rôdent autour de moi; ils ont percé mes pieds et mes mains,
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 je pourrais compter tous mes os. Eux, ils m’observent, ils me contemplent;
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 ils se partagent mes vêtements, ils tirent au sort ma tunique.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Et toi, Yahweh, ne t’éloigne pas! Toi qui es ma force, viens en hâte à mon secours!
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Délivre mon âme de l’épée, ma vie du pouvoir du chien!
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Sauve-moi de la gueule du lion, tire-moi des cornes du buffle!
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Alors j’annoncerai ton nom à mes frères, au milieu de l’assemblée je te louerai:
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 « Vous qui craignez Yahweh, louez-le! Vous tous, postérité de Jacob, glorifiez-le! Révérez-le, vous tous, postérité d’Israël!
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Car il n’a pas méprisé, il n’a pas rejeté la souffrance de l’affligé, il n’a pas caché sa face devant lui, et quand l’affligé a crié vers lui, il a entendu. »
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Grâce à toi, mon hymne retentira dans la grande assemblée, j’acquitterai mes vœux en présence de ceux qui te craignent.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Les affligés mangeront et se rassasieront; ceux qui cherchent Yahweh le loueront. Que votre cœur revive à jamais!
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Toutes les extrémités de la terre se souviendront et se tourneront vers Yahweh, et toutes les familles des nations se prosterneront devant sa face.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Car à Yahweh appartient l’empire, il domine sur les nations.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Les puissants de la terre mangeront et se prosterneront; devant lui s’inclineront tous ceux qui descendent à la poussière, ceux qui ne peuvent prolonger leur vie.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 La postérité le servira; on parlera du Seigneur à la génération future.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Ils viendront et ils annonceront sa justice, au peuple qui naîtra, ils diront ce qu’il a fait.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
