< Psaumes 141 >
1 Psaume de David. Yahweh, je t’invoque; hâte-toi de venir vers moi; prête l’oreille à ma voix, quand je t’invoque.
Псалом Давидів.
2 Que ma prière soit devant ta face comme l’encens, et l’élévation de mes mains comme l’offrande du soir!
Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм, підно́шення рук моїх — як жертва вечі́рня!
3 Yahweh, mets une garde à ma bouche, une sentinelle à la porte de mes lèvres.
Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!
4 N’incline pas mon cœur vers des choses mauvaises; ne l’incline pas à se livrer à des actes de méchanceté avec les hommes qui commettent l’iniquité; que je ne prenne aucune part à leurs festins!
Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, — щоб учи́нки робити безбо́жністю, із людьми, шо чинять пере́ступ, і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками!
5 Que le juste me frappe, c’est une faveur; qu’il me reprenne, c’est un parfum sur ma tête; ma tête ne le refusera pas, car alors je n’opposerai que ma prière à leurs mauvais desseins.
Як праведний вра́зить мене, — то це милість, а доко́рить мені, — це оли́ва на го́лову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.
6 Mais bientôt leurs chefs seront précipités le long des rochers; et l’on écoutera mes paroles, car elles sont agréables.
Їхні су́дді по скелі розки́дані, та слова́ мої вчують, бо приємні вони.
7 Comme lorsqu’on laboure et que l’on ameublit la terre, ainsi nos ossements sont semés au bord du schéol. (Sheol )
Як дро́ва руба́ють й розко́люють їх на землі, так розки́дані наші кістки́ над отво́ром шео́лу. (Sheol )
8 Car vers toi, Seigneur Yahweh, je tourne mes yeux; auprès de toi je cherche un refuge: n’abandonne pas mon âme!
Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе наді́юсь — не зруйно́вуй мого життя!
9 Préserve-moi des pièges qu’ils me tendent, des embûches de ceux qui font le mal!
Бережи Ти від па́стки мене, що на мене поставили, та від тене́т переступників!
10 Que les méchants tombent dans leurs propres filets, et que j’échappe en même temps!
Хай безбожні попа́дають ра́зом до сі́тки своєї, а я промину́!