Proverbes 12
1 Celui qui aime l’instruction aime la science; celui qui hait la réprimande est insensé.
Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
2 Celui qui est bon obtient la faveur de Yahweh, mais Yahweh condamne l’homme de malice.
Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
3 L’homme ne s’affermit pas par la méchanceté, mais la racine des justes ne sera pas ébranlée.
Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
4 Une femme vertueuse est la couronne de son mari, mais la femme sans honneur est comme la carie dans ses os.
Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
5 Les pensées des justes sont l’équité; les conseils des méchants, la fraude.
Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
6 Les paroles des méchants sont des pièges de mort, mais la bouche des hommes droits les sauve.
Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
7 Le méchant fait un tour, et il n’est plus; mais la maison des justes reste debout.
Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
8 L’homme est estimé dans la mesure de son intelligence; mais l’homme au cœur pervers sera méprisé.
Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
9 Mieux vaut un homme humble qui suffit à ses besoins, qu’un glorieux manquant de pain.
Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
10 Le juste s’occupe de son bétail, mais les entrailles des méchants sont cruelles.
Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
11 Celui qui cultive son champ est rassasié de pain, mais celui qui poursuit des choses inutiles est dépourvu de sens.
Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
12 Le méchant convoite la proie des méchants, mais la racine des justes donne son fruit.
Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
13 Il y a dans le péché des lèvres un piège funeste, mais le juste se tire de la détresse.
Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
14 C’est par le fruit de sa bouche qu’on est rassasié de biens, et il sera rendu à chacun suivant l’œuvre de ses mains.
Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
15 La voie de l’insensé est droite à ses yeux, mais le sage écoute les conseils.
Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
16 L’insensé laisse voir aussitôt sa colère, mais l’homme prudent sait dissimuler un outrage.
Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
17 Celui qui proclame la vérité dit ce qui est juste, et le faux témoin profère la perfidie.
Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
18 Tel qui parle inconsidérément blesse comme un glaive, mais la langue des sages procure la guérison.
Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
19 La langue véridique restera toujours, mais la langue mensongère est confondue en un clin d’œil.
Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
20 La fraude est dans le cœur de ceux qui méditent le mal, mais la joie est pour ceux qui conseillent la paix.
В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
21 Aucun malheur n’arrive au juste, mais les méchants sont accablés de maux.
Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
22 Les lèvres menteuses sont en horreur à Yahweh, mais ceux qui agissent selon la vérité lui sont agréables.
Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
23 L’homme prudent cache sa science, mais le cœur de l’insensé publie sa folie.
Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
24 La main vigilante dominera, mais la main indolente sera tributaire.
Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
25 Le chagrin dans le cœur de l’homme l’abat, mais une bonne parole le réjouit.
Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
26 Le juste montre la voie à son ami, mais la voie des méchants les égare.
Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
27 Le paresseux ne rôtit pas son gibier, mais l’activité est pour l’homme un précieux trésor.
Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
28 Dans le sentier de la justice est la vie, et dans le chemin qu’elle trace l’immortalité.
В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
