Néhémie 13
1 En ce temps-là, on lut aux oreilles du peuple dans le livre de Moïse, et l’on y trouva écrit que l’Ammonite et le Moabite ne devaient jamais entrer dans l’assemblée de Dieu,
Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос наро́ду, і було зна́йдене написане в ній, що Аммоні́тянин та Моаві́тянин не вві́йде до Божої громади, і так бу́де аж навіки,
2 parce qu’ils n’étaient pas venus au-devant des enfants d’Israël avec du pain et de l’eau, et parce qu’ils avaient payé contre eux Balaam pour qu’il les maudit; mais notre Dieu avait changé la malédiction en bénédiction.
бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння.
3 Lorsqu’on eut entendu cette loi, on sépara d’Israël tous les étrangers.
І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже.
4 Avant cela, le prêtre Eliasib, qui avait l’intendance des chambres de la maison de notre Dieu et qui était allié de Tobie,
А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн,
5 avait disposé pour ce dernier une grande chambre où l’on mettait auparavant les offrandes, l’encens, les ustensiles, la dîme du blé, du vin nouveau et de l’huile, la taxe des lévites, des chantres et des portiers, et ce qui était prélevé pour les prêtres.
то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення.
6 Quand tout cela eut lieu, je n’étais pas à Jérusalem; car, la trente deuxième année d’Artaxerxès, roi de Babylone, j’étais retourné près du roi. Au bout de quelque temps, j’obtins du roi la permission
А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя.
7 de revenir à Jérusalem, et je m’aperçus du mal qu’avait fait Eliasib, en faveur de Tobie, en arrangeant une chambre pour lui dans les parvis de la maison de Dieu.
І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому.
8 J’en éprouvai une grande douleur, et je jetai hors de la chambre tous les meubles de la demeure de Tobie.
І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори.
9 Puis j’ordonnai qu’on purifiât les chambres, et j’y replaçai les ustensiles de la maison de Dieu, les offrandes et l’encens.
І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан.
10 J’appris aussi que les portions des lévites n’avaient pas été livrées, et que les lévites et les chantres chargés du service s’étaient enfuis chacun dans ses terres.
І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю.
11 J’adressai des réprimandes aux magistrats, et je dis: « Pourquoi la maison de Dieu est-elle abandonnée? » Et je rassemblai les lévites et les chantres, et je les remis à leur poste.
І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х.
12 Alors tout Juda apporta dans les magasins la dîme du blé, du vin nouveau et de l’huile.
І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць.
13 Je confiai l’intendance des magasins à Sélémias, le prêtre, à Sadoc, le scribe, et à Phadaïas, l’un des lévites, et je leur adjoignis Hanan, fils de Zachur, fils de Mathanias, parce qu’ils étaient reconnus fidèles. C’était à eux de faire les distributions à leurs frères.
І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів.
14 Souvenez-vous de moi, ô mon Dieu, à cause de cela, et n’effacez pas de votre mémoire les actes de piété que j’ai faits pour la maison de Dieu et pour son service!
Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах!
15 En ce temps là, je vis en Juda des hommes qui foulaient au pressoir pendant le sabbat, qui rentraient des gerbes, chargeaient sur des ânes même du vin, des raisins, des figues et toutes sortes de fardeaux, et qui les amenaient à Jérusalem le jour du sabbat; et je leur donnai un avertissement lorsqu’ils vendaient leurs denrées.
Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність.
16 De même les Tyriens demeurant à Jérusalem, apportaient du poisson et toutes sortes de marchandises, et les vendaient, le jour du sabbat, aux fils de Juda et dans Jérusalem.
А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі.
17 J’adressai des réprimandes aux grands de Juda et je leur dis: « Quelle est cette mauvaise action que vous faites, en profanant le jour du sabbat?
I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день?
18 N’est-ce pas ainsi qu’ont agi vos pères, et n’est-ce pas à cause de cela que notre Dieu a fait venir tous ces malheurs sur nous et sur cette ville? Et vous, vous augmentez encore sa colère contre Israël en profanant le sabbat!... »
Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“.
19 Ensuite, dès qu’il fit sombre aux entrées de Jérusalem, avant le sabbat, j’ordonnai de fermer les portes, et j’ordonnai qu’on ne les ouvrit qu’après le sabbat. De plus, je plaçai aux portes quelques-uns de mes gens afin qu’aucun fardeau n’entrât le jour du sabbat.
І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня!
20 Alors les marchands et les vendeurs de toutes sortes de denrées passèrent la nuit une fois ou deux hors de Jérusalem.
І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом.
21 Je les avertis, et je leur dis: « Pourquoi passez-vous la nuit devant la muraille? Si vous le faites encore, je mettrai la main sur vous. » Depuis ce temps-là, ils ne vinrent plus pendant le sabbat.
І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу.
22 Et j’ordonnai aux lévites de se purifier et de venir garder les portes pour sanctifier le jour du sabbat. Souvenez-vous encore de moi, ô mon Dieu, à cause de cela, et épargnez-moi selon votre grande miséricorde!
І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!
23 En ce même temps, je vis aussi des Juifs qui avaient établi chez eux des femmes azotiennes, ammonites, moabites.
Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок.
24 La moitié de leurs fils parlaient l’azotien sans pouvoir parler judéen; et de même pour la langue de tel et tel autre peuple.
А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду.
25 Je leur adressai des réprimandes et je les maudis; j’en frappai plusieurs, je leur arrachai les cheveux et je les adjurai au nom de Dieu, en disant: « Vous ne donnerez pas vos filles à leurs fils et vous ne prendrez pas de leurs filles pour vos fils ou pour vous.
І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас.
26 N’est-ce pas en cela qu’a péché Salomon, roi d’Israël? Il n’y avait pas de roi semblable à lui parmi la multitude des nations, il était aimé de son Dieu et Dieu l’avait établi roi sur tout Israël; mais les femmes étrangères l’entraînèrent, lui aussi, dans le péché.
Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́?
27 Fallait-il donc apprendre à votre sujet que vous commettez ce grand crime et que vous péchez contre notre Dieu, en établissant chez vous des femmes étrangères? »
І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“
28 Un des fils de Joïada, fils d’Eliasib, le grand prêtre, était gendre de Sanaballat le Horonite; je le chassai loin de moi.
А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе!
29 Souvenez-vous d’eux, ô mon Dieu, à propos de cette profanation du sacerdoce et des obligations sacrées des prêtres et des lévites!
Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського!
30 Je les purifiai de tout ce qui était étranger, et je remis en vigueur les règlements concernent les prêtres et les lévites, chacun dans son ministère,
І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх,
31 et ce qui concernait l’offrande du bois à des époques déterminées, ainsi que les prémices. Souvenez-vous-en en ma faveur, ô mon Dieu, pour mon bien!
і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“
