Jean 4
1 Quand le Seigneur connut que les Pharisiens avaient appris que Jésus faisait plus de disciples et en baptisait plus que Jean,
Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
2 — toutefois ce n’était pas Jésus lui-même qui baptisait, mais ses disciples, —
(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його; )
3 il quitta la Judée, et s’en alla de nouveau en Galilée.
то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
4 Or, il lui fallait passer par la Samarie.
Треба ж було Йому проходити через Самарию.
5 Il vint donc en une ville de Samarie, nommée Sichar, près du champ que Jacob avait donné à son fils Joseph.
Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков ИосиФу, синові своєму.
6 Or, là était le puits de Jacob. Jésus fatigué de la route, s’assit tout simplement au bord du puits: il était environ la sixième heure.
Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криниці; було ж коло шестої години.
7 Une femme de Samarie vint puiser de l’eau. Jésus lui dit: « Donnez-moi à boire. »
Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
8 Car ses disciples étaient allés à la ville pour acheter des vivres.
Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити ті.
9 La femme samaritaine lui dit: « Comment toi, qui êtes Juif, me demandes-tu à boire, à moi qui suis Samaritaine? » (les Juifs, en effet, n’ont pas de commerce avec les Samaritains).
Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
10 Jésus lui répondit: « Si tu connaissais le don de Dieu, et qui est celui qui te dit: Donne-moi à boire, toi-même lui en aurais fait la demande, et il t’aurait donné de l’eau vive. —
Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
11 Seigneur, lui dit la femme, tu n’as rien pour puiser, et le puits est profond: d’où aurais-tu donc cette eau vive?
Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
12 Es-tu plus grand que notre père Jacob, qui nous a donné ce puits, et en a bu lui-même, ainsi que ses fils et ses troupeaux? »
Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
13 Jésus lui répondit: « Quiconque boit de cette eau aura encore soif;
Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
15 La femme lui dit: « Seigneur, donnez-moi de cette eau, afin que je n’aie plus soif, et que je ne vienne plus puiser ici. —
Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
16 Allez, lui dit Jésus, appelle ton mari, et viens ici. »
Рече їй Ісус: Іди поклич чоловічка твого, та й приходь сюди.
17 La femme répondit: « Je n’ai pas de mari. » Jésus lui dit: « Tu as raison de dire: Je n’ai pas de mari;
Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
18 car tu as eu cinq maris, et celui que tu as maintenant n’est pas à toi; en cela, tu as dit vrai. »
пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
19 La femme dit: « Seigneur, je vois que tu es un prophète.
Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
20 Nos pères ont adoré sur cette montagne, et vous, vous dites que c’est à Jérusalem qu’est le lieu où il faut adorer. »
Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
21 Jésus dit: « Femme, crois-moi, l’heure vient où ce ne sera ni sur cette montagne, ni dans Jérusalem, que vous adorerez le Père.
Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
22 Vous adorez ce que vous ne connaissez pas; nous, nous adorons ce que nous connaissons, car le salut vient des Juifs.
Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів.
23 Mais l’heure approche, et elle est déjà venue, où les vrais adorateurs adoreront le Père en esprit et en vérité; ce sont de tels adorateurs que le Père demande.
Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
24 Dieu est esprit, et ceux qui l’adorent, doivent l’adorer en esprit et en vérité. »
Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
25 La femme lui répondit: « Je sais que le Messie (celui qu’on appelle Christ) va venir; lorsqu’il sera venu, il nous instruira de toutes choses. »
Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
26 Jésus lui dit: « Je le suis, moi qui te parle. »
Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
27 Et à ce moment arrivèrent ses disciples, et ils s’étonnèrent de ce qu’il parlait avec une femme; néanmoins, aucun ne dit: « Que demandes-tu? » ou: « Pourquoi parles-tu avec elle? »
І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
28 La femme, alors, laissant là sa cruche, s’en alla dans la ville, et dit aux habitants:
Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
29 « Venez voir un homme qui m’a dit ce que j’ai fait; ne serait-ce pas le Christ? »
Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
30 Ils sortirent de la ville, et vinrent à lui.
Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
31 Pendant l’intervalle, ses disciples le pressaient, en disant: « Maître, mangez. »
Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
32 Mais il leur dit: « J’ai à manger une nourriture que vous ne connaissez pas. »
Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
33 Et les disciples se disaient les uns aux autres: « Quelqu’un lui aurait-il apporté à manger? »
Казали ж ученики один до одного: Хиба хто приніс Йому їсти?
34 Jésus leur dit: « Ma nourriture est de faire la volonté de celui qui m’a envoyé et d’accomplir son œuvre.
Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло.
35 Ne dites-vous pas vous-mêmes: Encore quatre mois, et ce sera la moisson? Moi, je vous dis: Levez les yeux, et voyez les champs qui déjà blanchissent pour la moisson.
Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
36 Le moissonneur reçoit son salaire et recueille du fruit pour la vie éternelle, afin que le semeur et le moissonneur se réjouissent ensemble. (aiōnios g166)
І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне. (aiōnios g166)
37 Car ici s’applique l’adage: Autre est le semeur et autre le moissonneur.
Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне.
38 Je vous ai envoyés moissonner ce que vous n’avez pas travaillé; d’autres ont travaillé et vous, vous êtes entrés dans leur travail. »
Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
39 Or, beaucoup de Samaritains de cette ville crurent en Jésus sur la parole de la femme qui avait rendu ce témoignage: « Il m’a dit tout ce que j’ai fait. »
З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила.
40 Les Samaritains étant donc venus vers lui, le prièrent de rester chez eux, et il y demeura deux jours.
Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
41 Et un plus grand nombre crurent en lui pour l’avoir entendu lui-même.
І багато більше увірувало за слово Його.
42 Et ils disaient à la femme: « Maintenant ce n’est plus à cause de ce que tu as dit que nous croyons; car nous l’avons entendu nous-mêmes, et nous savons qu’il est vraiment le Sauveur du monde. »
А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос.
43 Après ces deux jours, Jésus partit de là pour se rendre en Galilée.
Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
44 Car Jésus avait déclaré lui-même qu’un prophète n’est pas honoré dans sa patrie.
Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
45 Lorsqu’il fut arrivé en Galilée, les Galiléens l’accueillirent, ayant vu tout ce qu’il avait fait à Jérusalem pendant la fête; car eux aussi étaient allés à la fête.
Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
46 Il retourna donc à Cana en Galilée, où il avait changé l’eau en vin. Or, il y avait un officier du roi dont le fils était malade à Capharnaüm.
Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
47 Ayant appris que Jésus arrivait de Judée en Galilée, il alla vers lui, et le pria de descendre, pour guérir son fils qui était à la mort.
Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
48 Jésus lui dit: « Si vous ne voyez des signes et des prodiges, vous ne croyez pas. »
Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
49 L’officier du roi lui dit: « Seigneur, venez avant que mon enfant meure. —
Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя.
50 Va, lui répondit Jésus, ton enfant est plein de vie. » Cet homme crut à la parole que Jésus lui avait dite et partit.
Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
51 Comme il s’en retournait, ses serviteurs vinrent à sa rencontre, et lui apprirent que son enfant vivait.
Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
52 Il leur demanda à quelle heure il s’était trouvé mieux, et ils lui dirent: « Hier, à la septième heure, la fièvre l’a quitté. »
Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
53 Le père reconnut que c’était l’heure à laquelle Jésus lui avait dit: « Ton fils est plein de vie », et il crut, lui et toute sa maison.
Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
54 Ce fut le second signe que fit Jésus en revenant de Judée en Galilée.
Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
