Job 6
1 Alors Job prit la parole et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Oh! S’il était possible de peser mon affliction, et de mettre toutes ensemble mes calamités dans la balance!...
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Elles seraient plus pesantes que le sable de la mer: voilà pourquoi mes paroles vont jusqu’à la folie.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Car les flèches du Tout-Puissant me transpercent, et mon âme en boit le venin; les terreurs de Dieu sont rangées en bataille contre moi.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Est-ce que l’onagre rugit auprès de l’herbe tendre? Est-ce que le bœuf mugit devant sa pâture?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Comment se nourrir d’un mets fade et sans sel, ou bien trouver du goût au jus d’une herbe insipide?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Ce que mon âme se refuse à toucher, c’est là mon pain, tout couvert de souillures.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 Qui me donnera que mon vœu s’accomplisse, et que Dieu réalise mon attente!
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 Que Dieu daigne me briser, qu’il laisse aller sa main et qu’il tranche mes jours!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Et qu’il me reste du moins cette consolation, que j’en tressaille dans les maux dont il m’accable: de n’avoir jamais transgressé les commandements du Saint!
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Quelle est ma force, pour que j’attende? Quelle est la durée de mes jours, pour que j’aie patience?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Ma force est-elle la force des pierres, et ma chair est-elle d’airain?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Ne suis-je pas dénué de tout secours, et tout espoir de salut ne m’est-il pas enlevé?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Le malheureux a droit à la pitié de son ami, eût-il même abandonné la crainte du Tout-Puissant.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Mes frères ont été perfides comme le torrent, comme l’eau des torrents qui s’écoulent.
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 Les glaçons en troublent le cours, la neige disparaît dans leurs flots.
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 Au temps de la sécheresse, ils s’évanouissent; aux premières chaleurs, leur lit est desséché.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Dans des sentiers divers leurs eaux se perdent, elles s’évaporent dans les airs, et ils tarissent.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Les caravanes de Théma comptaient sur eux; les voyageurs de Saba espéraient en eux;
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 ils sont frustrés dans leur attente; arrivés sur leurs bords, ils restent confondus.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Ainsi vous me manquez à cette heure; à la vue de l’infortune, vous fuyez épouvantés.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Vous ai-je dit: « Donnez-moi quelque chose, faites-moi part de vos biens,
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 délivrez-moi de la main de l’ennemi, arrachez-moi de la main des brigands? »
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Instruisez-moi, et je vous écouterai en silence; faites-moi voir en quoi j’ai failli.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Qu’elles ont de force les paroles équitables! Mais sur quoi tombe votre blâme?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Voulez-vous donc censurer des mots? Les discours échappés au désespoir sont la proie du vent.
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Ah! Vous jetez le filet sur un orphelin, vous creusez un piège à votre ami!
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Maintenant, daignez vous retourner vers moi, et vous verrez si je vous mens en face.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Revenez, ne soyez pas injustes; revenez, et mon innocence apparaîtra.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Y a-t-il de l’iniquité sur ma langue, ou bien mon palais ne sait-il pas discerner le mal?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
