Psaumes 132
1 Une chanson d'ascension. Yahvé, souviens-toi de David et de toute son affliction,
Пісня проча́н.
2 comment il a juré à Yahvé, et fait un vœu au Puissant de Jacob:
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 « Certes, je n'entrerai pas dans la structure de ma maison, ni monter dans mon lit;
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 Je ne donnerai pas de sommeil à mes yeux, ou le sommeil à mes paupières,
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 jusqu'à ce que je trouve une place pour Yahvé, une demeure pour le Puissant de Jacob. »
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Voici, nous en avons entendu parler à Éphrata. Nous l'avons trouvé dans le domaine de Jaar.
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 « Nous irons dans sa demeure. Nous nous prosternerons devant son marchepied. »
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Lève-toi, Yahvé, dans ton lieu de repos, toi, et l'arche de ta force.
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Que vos prêtres soient revêtus de justice. Que vos saints crient de joie!
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Pour l'amour de ton serviteur David, ne détourne pas le visage de ton oint.
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Yahvé a juré à David de dire la vérité. Il ne s'en détournera pas: « Je placerai le fruit de ton corps sur ton trône.
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Si tes enfants gardent mon alliance, mon témoignage que je leur enseignerai, leurs enfants aussi s'assiéront sur ton trône pour toujours. »
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Car Yahvé a choisi Sion. Il l'a désirée pour y vivre.
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 « C'est ici que je me repose pour toujours. Je vivrai ici, car je l'ai désiré.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 Je bénirai abondamment ses provisions. Je vais satisfaire ses pauvres avec du pain.
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Je revêtirai aussi ses prêtres du salut. Ses saints pousseront des cris de joie.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Je ferai bourgeonner là la corne de David. J'ai ordonné une lampe pour mes oints.
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 Je revêtirai ses ennemis de honte, mais sur lui-même, sa couronne brillera. »
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
