Psaumes 102
1 Prière de l'affligé, lorsqu'il est accablé et qu'il déverse sa plainte devant Yahvé. Entends ma prière, Yahvé! Laisse mon cri venir à toi.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Ne me cache pas ta face au jour de ma détresse. Tourne ton oreille vers moi. Répondez rapidement dans la journée lorsque j'appelle.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Car mes jours se consument comme de la fumée. Mes os sont brûlés comme une torche.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Mon cœur est flétri comme l'herbe, il est desséché, car j'oublie de manger mon pain.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 A cause de la voix de mes gémissements, mes os collent à ma peau.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Je suis comme un pélican du désert. Je suis devenu comme un hibou des lieux déserts.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Je veille, et je suis devenu comme un moineau qui est seul sur le toit.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Mes ennemis m'outragent tout le jour. Ceux qui sont en colère contre moi utilisent mon nom comme une malédiction.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Car j'ai mangé de la cendre comme du pain, et j'ai mélangé ma boisson avec des larmes,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 à cause de ton indignation et de ta colère; car tu m'as pris et jeté au loin.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Mes jours sont comme une longue ombre. Je me suis flétri comme l'herbe.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Mais toi, Yahvé, tu demeures à jamais; ta renommée perdure à travers les générations.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Tu te lèveras et tu auras pitié de Sion, car il est temps d'avoir pitié d'elle. Oui, le moment est venu.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Car tes serviteurs prennent plaisir à ses pierres, et ayez pitié de sa poussière.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Ainsi les nations craindront le nom de Yahvé, tous les rois de la terre, ta gloire.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Car Yahvé a rebâti Sion. Il est apparu dans sa gloire.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Il a répondu à la prière des indigents, et n'a pas méprisé leur prière.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Ceci sera écrit pour la génération à venir. Un peuple qui sera créé louera Yah,
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 car il a regardé du haut de son sanctuaire. Du ciel, Yahvé a vu la terre,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 pour entendre les gémissements du prisonnier, pour libérer ceux qui sont condamnés à mort,
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 afin que les hommes proclament le nom de Yahvé dans Sion, et ses louanges à Jérusalem,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 quand les peuples seront rassemblés, les royaumes, pour servir Yahvé.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Il a affaibli ma force le long du parcours. Il a raccourci mes jours.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 J'ai dit: « Mon Dieu, ne m'enlève pas au milieu de mes jours. Vos années sont à travers toutes les générations.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Dès longtemps, tu as posé les fondements de la terre. Les cieux sont l'œuvre de tes mains.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Ils périront, mais toi tu persévéreras. Oui, ils s'useront tous comme un vêtement. Tu les changeras comme un manteau, et ils seront changés.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Mais vous êtes les mêmes. Vos années n'auront pas de fin.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Les enfants de tes serviteurs continueront. Leur progéniture sera établie devant toi. »
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
